Афонські старці застерігають від гріха зневіри

Афонські старці застерігають від гріха зневіри

Гріх смутку чи зневіри позбавляє людину надії на Бога, змушує сумніватися у вірі та врешті-решт вбиває душу.

У Святому Письмі сказано: «Світська печаль творить смерть»1(2 Кор. 7, 10). Народжується ця пристрасть від гріха гордині, надії лише на свої сили, невміння довіритися Господу. Коли людські задуми руйнуються, відбувається незадоволення життям і як наслідок – депресія та розпач.

Народжується ця пристрасть від гріха гордині, надії лише на свої сили, невміння довіритися Господу.

Існує притча про те, як диявол цінує гріх зневіри в боротьбі з християнами.

Багато років тому диявол вирішив похвалитися та виставив на загальний огляд усі інструменти свого ремесла. Він акуратно склав їх у скляній вітрині та прикріпив до них ярлики, щоб усі знали, що це таке, і яка вартість кожного з них.

Що то була за колекція! Там були і блискучий кинжал Заздрості, і молот Гніву, і капкан Жадібності.

На поличках були любовно розкладені всі знаряддя Страху, Гордині та Ненависті.

Усі інструменти лежали на гарних подушечках та викликали захоплення кожного відвідувача Пекла.

А на найдальшій полиці лежав маленький непоказний і досить пошарпаний дерев’яний клинок із ярликом «Зневіра». На диво, він коштував більше, ніж усі інші інструменти разом узяті.

На питання, чому диявол так високо цінує той предмет, він відповів:
— Це єдиний інструмент у моєму арсеналі, на який я можу покластися, якщо всі виявляться безсилими. — І він із ніжністю погладив дерев’яний клинок. — Але якщо мені вдається вбити його в голову людини, він відчиняє двері для всіх інших інструментів…

Тому будемо боротися всіма засобами, які нам пропонують Церква та Святі отці.

Святі отці Церкви закликають відрізняти пристрасть зневіри від смутку про свої гріхи, оскільки ця властивість душі сприяє покаянню та спасінню.

__________________________________________________________

Преподобний Паїсій Святогорець

«Якщо помисел каже вам, що ви не виправитеся, і засмучуєтеся, то потрібно самим себе втішити й підбадьорити.

«Слава Богу, – треба сказати, – сьогодні я став кращим, ніж був учора. Тисячу разів слава Богу…»

Хоча це натхнення і здається несправжнім, але містить у собі велику силу – надію на Бога.

Надія на Бога – важіль, який скидає розпач, звільняє душу від зневіри та страху, і крок за кроком зміцнює духовні сили людини, пробуджує при цьому в ньому святий оптимізм».

«Якщо ми бачимо людину, яка страждає від сильної душевної тривоги, прикрості та смутку, не дивлячись на те, що в неї є все, чого не забажає душа, то треба знати, що у неї немає Бога.

Мирські радості не «заряджають» людську душу, лише засмічують її. Відчувши духовну радість, ми не захочемо радості від речей».

Преподобний Силуан Афонський

«Якщо спіткає тебе якась невдача, то думай: «Господь бачить моє серце, і якщо Йому завгодно, то буде добре і мені та іншим», і так душа твоя завжди буде мирною.

А якщо хтось нарікатиме: це не так, а це недобре, то ніколи не буде миру в душі, хоча б він і піст тримав і багато молився».

Преподобний Никодим Святогорець

«Якщо трапиться іноді, що ти не зможеш упоратися з серцем своїм, вдайся до молитви. Наслідуй Господа Спасителя, Який у Гефсиманському саду три рази помолився, щоб дати тобі приклад, що в будь-якій скорботі й тузі сердечній притулком повинно мати тобі молитву».

Монах Симеон Афонський

«Яка хвороба найнебезпечніша? Розпач.

Яка ознака здорової душі? Віра.

Яка ознака хворої душі? Безнадійність».

«Що кидає грішника у відчай?

Ненависть до нього та зловтіха про його гріхи.

Що виправляє людину?

Співчуття до нього та ненависть до його гріхів».

Преподобний Порфирій Кавсокаливіт

«Коли не живеш у Христі – живеш у меланхолії, смутку, тривозі та занепокоєнні.

Ти не живеш належним чином.  

Усі ознаки аномалій з’являються тоді в твоєму організмі. У тілі страждають ендокринні залози, печінка, жовчний міхур, підшлункова залоза та шлунок.

Люди кажуть тобі: «Якщо хочеш бути здоровим – пий молоко вранці, їж яйця, олію та кілька тостів». Але якщо ти живеш із Христом, ти будеш здоровий з апельсином чи яблуком».

Старець Йосип Ватопедський

«Щодо нашої розумної природи Божественній волі вгодно, щоб «всі люди спаслися та досягли пізнання істини» (1 Тим. 2:4).

Однак байдужість або слабкість, або недоумкуватість людини змушує Божественну волю змінювати свої наміри стосовно до нас, що недосвідчених і незнаючих призводить до невдоволення та зневіри.

Коли знаєш про те, що воля Божа безпомилкова, ми не повинні відчувати невдоволення чи нарікати й відступати, але визнати свої гріхи та з вірою підкоритися Промислу».

0 0 голоси
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
0
Буду рада вашим думкам, прокоментуйте.x
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
0
Буду рада вашим думкам, прокоментуйте.x