День пам’яті Чуда великомучениці Євфимії Всехвальної
11/24 липня Православна Церква вшановує пам’ять Чуда великомучениці Євфимії Всехвальної.
Свята Євфимія прийняла мученицьку кончину в 304 році у Віфінському місті Халкидоні (древнє місто в Малій Азії, нині р-н Стамбула Кадикьой), що розташовувався у Візантії на іншому боці Босфору.
11 липня Православною Церквою згадується чудо, яке сталося від її чесних мощей під час IV Вселенського Собору.
У V сторіччі Олександрійський патріарх Діоскор і Константинопольський архімандрит Євтихій почали поширювати єресь, що отримала назву монофізитської або євтихіанської.
Вони вчили, що людське єство в Іісусі Христі було повністю поглинуте Божеством, через що в Іісусі Христі потрібно визнавати лише Божественну природу.
До свого нечестя єретики схилили багатьох духовних і знатних осіб та заручилися їхньої підтримкою.
У 449 році в Ефесі єретики провели Помісний Собор (розбійницьке зборище), на якому жорстоко побили Константинопольського патріарха Флавіана, від чого той помер.
Вони затвердили єретичне вчення, яке почало вважатися істинною вірою, а православна віру назвали єретичною.
Щоб побороти єресь, боговгодні імператор Маркіан і імператриця Пульхерія наказали зібратися святим отцям у місті Халкидоні для обговорення питань віри.
Так у 451 році відбувся IV Вселенський Собор, на який прибуло 630 святих отців, у тому числі Константинопольський патріарх Анатолій, Єрусалимський патріарх Ювеналій, посланці папи Римського Лева.
З боку єретиків були присутніми на Соборі Діоскор, Антіохійський патріарх Максим й інші архієреї, а також Євтихій і його однодумці.
Собор відбувався в просторому храмі великомучениці Євфимії, що розташовувався в передмісті Халкидона поблизу Босфору. Це був престольний храм Халкидонської митрополії, в якому перебували чесні мощі великомучениці.
Щороку в день пам’яті Святої з ран на її тілі витікала благовонна кров, від якої зцілювалися хворі.
Довго сперечалися православні з єретиками, допоки патріарх Анатолій не запропонував написати два згортки зі сповіданням віри та покласти їх до раки з мощами угодниці Божої, щоб Господь через неї відкрив істину.
На груди Великомучениці поклали два згортки, написані правовірними та єретиками. Гріб закрили, закарбували імператорською печаткою та поставили варту.
Три дні всі молилися та постили, після чого разом із імператором прийшли до гроба.
Коли відкрили гріб, то побачили, що згорток правовірних Євфимія тримає в правій руці, а згорток єретиків лежить біля її ніг.
У той час сталося ще більше чудо: Великомучениця протягнула руку і подала згорток із правим сповіданням віри імператору та патріарху. Тоді всі прославили Бога та прокляли єретичне вчення. Святу ж Євфимію іконописці почали зображати зі згортком у руці.
Благочестивий імператор Маврикій (582–602) засумнівався в істинності витікання з мощей Великомучениці чесної крові. Тому одного разу задовго до дня її пам’яті закарбував імператорською печаттю гріб і отвір у ньому, через який губкою на довгому держаку єпископ брав кров.
Коли настав день пам’яті Святої він прийшов до гробу та зняв печатку. Храм одразу наповнився пахощами. Тоді від мощей угодниці Божої витекло більше крові, ніж зазвичай, і імператор розкаявся у своєму невір’ї.
За правління імператора Іраклія (610–641) на Віфінію напали перси. Вони пограбували храм, де почивали мощі Євфимії, та хотіли відкрити її гроб, однак не змогли цього зробити.
Тоді нечестиві обклали гріб хмизом і дровами, поклали на нього багато горючої речовини та запалили з надією, що мармур трісне, проте гріб залишився неушкодженим.
Коли перси залишили Халкидон, чесні мощі Великомучениці перенесли в Константинополь. Їх поклали в збудованому на її честь храмі. Гріб поставили у вівтарі замість жертовника, і на ньому звершувалася безкровна жертва.
У 716 році воцарився нечестивий Лев Ісаврянин. Він розпочав іконоборче гоніння, скинув з престолу патріарха Германа та інших правовірних архієреїв.
Мощі святої Євфимії імператор витягнув із гробу, а замість них поклав гнилі та зловонні кістки, які показав людям і таким чином посіяв серед них зневіру.
Мощі Великомучениці імператор кинув у море. Храм Святої розорили.
Ковчег із мощами угодниці Божої підібрали брати Сергій і Сергон, які плили на своєму кораблі морем. Вони думали побачити в ковчезі матеріальний скарб, а знайшли скарб духовний.
Від мощей поширювалися пахощі. Наступної ночі над святинею з’явилися запалені світильники й свічки, а світлі мужі славили Бога. Сергій і Сергон просили Господа відкрити їм, чиї мощі вони знайшли.
Коли мандрівники зупинилися поблизу острова Лімнос, де покоїлася мучениця Глікерія, вони побачили видіння. Свята Глікерія радо привіталася з дівицею, що вийшла з їхнього корабля, та назвала її Євфимією всехвальною.
Обрадувані одкровенням Сергій і Сергон хотіли відвезти чесні мощі до себе на батьківщину. Однак скільки вони не намагалися відплисти від острова, щоразу здіймалася буря, а їхній корабель прибивало хвилями назад.
Уночі з’явилася їм угодниця Божа і сказала збудувати їй на тому острові невеликий дім, де вона буде почивати.
Мандрівники розповіли про те, що сталося місцевому єпископу, і той повелів їм зберігати святиню в таємниці.
Невдовзі вони спорудили невеликий храм і поклали святиню у вівтарі під спудом, щоб про неї не довідалися іконоборці.
Сергій і Сергон залишилися на Лімносі біля чесних мощей та служили Великомучениці до своєї кончини. Незадовго до неї поклали на гріб кам’яну плиту з написом, як вони знайшли чесні мощі.
Якось один воєвода-іконоборець побачив біля спорудженого Сергієм і Сергоном храму багато людей та дізнався про те, що в ньому почиває велика святиня. Тоді він зруйнував церкву до підвалин, і те місце надовго запустіло.
Після VII Вселенського Собору, на якому було засуджене іконоборство, храм угодниці Божої, що знаходився у Константинополі, відбудували.
Благочестива імператриця Ірина почала розшукувати мощі Святої, оскільки серед вірян збереглося передання, що імператор Лев Ісаврянин викинув їх у море.
Тим часом коміт Анастасій отримав у володіння на Лімносі місцевість, де зберігалася святиня, і відбудував над чесними мощами церкву.
Сталося так, що коміта через наклеп позбавили сану, і він змушений був вирушити до Константинополя, щоб виправдатися перед імператрицею.
Анастасій звернувся до Халкидонського митрополита й попросив у нього заступництва, але той йому відмовив і попрямував до архієрейського дому.
Коміт пішов за ним і ввійшов у храм великомучениці Євфимії. Там він розговорився з одним церковнослужителем і розповів йому, що в храмі в його будинку перебувають мощі Святої.
Той у свою чергу розповів про все митрополиту, митрополит — патріарху, а патріарх — імператору й імператриці. Тоді коміта одарили та відновили в сані.
Мощі угодниці Божої повернули в Константинополь і поклали в храмі на тому ж місці, де вони були раніше.
Слава Богу вовіки. Амінь.
