Інтерв’ю зі старцем Єфремом Арізонським
«Ці молитви нам залишили богоносні Святі Отці. Усього кілька слів: “Господи Іісусе Христе, помилуй нас” та “Пресвята Богородице, спаси нас”… ».
Співрозмовниця: Ви бачили демонів?
Старець Єфрем: Так, я бачив їх наяву – так само, як я бачу людей.
Подивіться на цю фотографію старця Йосипа Ісихаста. У мене був великий старець, полум’яний молитовник, унікальна людина.
Він завжди думав про небесне та відчував життя майбутнього віку вже тут, на землі. А нам він увесь час говорив ці два слова: терпіння та молитва.
Він допомагає нам і тепер, за особливим Божим Промислом.
Ми, його послушники, ніколи не сварилися. Деякі зовнішні створювали нам проблеми, зводили наклеп на старця Йосипа та зводили на нього помилкові звинувачення, але він вчив нас не звертати на це уваги: «Нехай собі кажуть, ми ж мовчатимемо у відповідь».
Співрозмовниця: А ми, Герондо, дуже немічні в усьому. Що буде з нами?
Старець Єфрем: Нині інші часи. Й інші суди Божі в наш час.
Старець Йосип мав «духовний університет». Я радий, що ви (його духовні чада) навчаєтесь у духовній школі.
Сьогодні в духовному житті відбувається таке змішання… Величезний смерч змітає все на своєму шляху. Міцно дотримуйтесь традиції, яку я вам передав, і знайте, що сьогодні, коли ми говоримо, що Іісус Христос є наш Бог, це справжнє сповідання віри. Темні сили не бажають цього.
Співрозмовниця: Герондо, до чого ви прийшли після стількох років духовної боротьби?
Старець Єфрем: Все життєве має другорядне значення. Головне – це ім’я Господа нашого Іісуса Христа.
А ще через багато років я на практиці переконався в тому, що придбати людину можна лише через любов.
Все моє життя були «праця та хвороби»: злидні, війна з німцями, голод в окупації, спокуси та скорботи в монастирях. Найсильніша духовна боротьба.
Мені вдалося встояти лише завдяки молитві до Господа нашого Іісуса Христа й Божої Матері. Той, хто не проголошує ім’я Христа та Богородиці щодня, не є християнином.
Співрозмовниця: Значить, найсильніший засіб – це Іісусова молитва?
Старець Єфрем: Звичайно, тому що завдяки їй ми постійно пам’ятаємо про нашого Господа Христа. Ці молитви нам залишили богоосвічені Святі Отці.
Усього кілька слів: «Господи Іісусе Христе, помилуй нас» і «Пресвята Богородице, спаси нас».
Не кожен може прочитати енциклопедії та багато томів книг, та це й не потрібно: для спасіння нам, християнам, достатньо цих двох молитов.
Ченці, що не обтяжені життєвими піклуваннями, як мирські, багато моляться та процвітають у духовному житті. І їм дуже допомагає Богородиця.
Вони ніби говорять на вухо Христу — такими близькими вони стають Богові, адже вони присвячують молитві весь свій час, це їхнє основне заняття.
Той, хто здобув дар невпинної сердечної молитви, після смерті мине всі митарства та потрапить прямо до Господа в Рай. Жодні супротивні сили не зможуть йому перешкодити, тому що ім’я Христа має велику силу. Бог є Вогонь, що поїдає.
Співрозмовниця: Акафіст Пресвятої Богородиці – це сильна молитва?
Старець Єфрем: Звісно. Коли ми його читаємо, то отримуємо радість та просвітлення від Матері Божої. Богородиця мені дуже допомагає та виводить мене з багатьох, здавалося б, безвихідних ситуацій.
Співрозмовниця: Сьогодні ми страждаємо від розпачу та нетерпіння.
Старець Єфрем: Відчай завжди походить від диявола, і той, хто впадає у відчай, слабшає духовно. Основа всього нашого життя – це терпіння. Коли в нас його немає, наше життя валиться на очах.
Співрозмовниця: Герондо, весь світ і всі ми перебуваємо у скрутному становищі через події та різні чутки, що відбуваються нині. Скрізь панує страх.
Старець Єфрем: Ми маємо ясне відчуття, що відбудуться катастрофічні події, й вони відбуватимуться в майбутньому буквально щодня.
Саме з цієї причини ми вдаємося до молитовної допомоги в монастирях і храмах. Але боятися нам не слід.
Подумайте тільки: якщо один ангельський чин, що перетворився на демонів, завдає стільки шкоди, то яку допомогу надають нам решта дев’ять ангельських чинів?
Одного разу я побачив Христа, що сидів на Престолі, а поряд із Ним — Богородицю та чини ангелів та святих. Вони чекали, що Христос подасть їм знак, кивне головою, щоб вони поспішили допомогти людям у новій важкій ситуації.
Коли ми постійно наповнюємо наші серця Христом, наша віра з кожним днем стає міцнішою, й ми можемо протистояти всім спокусам.
Богородиця невпинно молиться за нас Богові та просить Його про те, щоб у нас була сила та вміння радіти за будь-яких обставин.
Співрозмовниця: Геронда, досягнувши похилого віку, ви молитеся так само, як у молодості, чи інакше?
Старець Єфрем: Тепер я молюся краще ніж раніше.
Звичайно, моя молитва не має тієї сили, що була в старця Йосипа Ісихаста, але й мене чує Господь, і це втішає мою душу в усіх подіях, які я переживаю.
Співрозмовниця: Чому ми відчуваємо запах від святих мощей?
Старець Єфрем: Вони тим немов кажуть про свою спорідненість із нами.
Співрозмовниця: Сьогодні дуже багато людей страждають від раку.
Старець Єфрем: Ракові хворі – це мученики. Я намагаюся підтримувати їх своєю молитвою, своїми настановами та відвідую їх, коли можу.
Співрозмовниця: Багато людей проходять через тяжкі випробування або через злобу інших, або через свої власні гріхи. У них таке важке життя, немов у пеклі.
Старець Єфрем: Якщо людина переживає пекло в цьому житті й ставиться до цієї ситуації духовно, з вдячністю до Бога, то після смерті він благополучно промине всі митарства й потрапить прямо в обійми Христа.
Але якщо він замість цього почне звинувачувати та хулити Господа, то він мучитиметься і в цьому житті, і в майбутньому.
Я хотів би розповісти вам трохи про Рай. До вісімдесяти років мені, з Божої милості, доводилося часто бувати в Раю. Таке, звичайно, трапляється й тепер, але дає себе знати мій похилий вік.
Одного разу Господь узяв мене за руку та показав мені все моє життя: «Ось тут ти збудував церкву, тут ти сповідав людину і її душа спаслася, тут ти втішив, тут наставив на істинний шлях».
І коли Він розповідав мені все це, моя душа сповнювалася радістю. Якоїсь миті моя радість стала такою великою, що я сказав: «Господи, більше не можу, не можу! У мене зараз серце розірветься від щастя! Поверни мене назад, будь ласка!». І я знову опинився у своїй келії.
А другого разу в Раю я побачив дивного воїна. Поруч із ним стояв кінь із пишним хвостом, дивовижної краси.
Дивлячись на нього, я прийшов у повний захват: ось би й мені такого коня! Тут він кличе мене та каже (він був кимось на зразок командира): «Йди та скажи війську, що в них не захищений тил і що на них нападуть бунтівники (тобто демони) ззаду».
Я побіг і передав їм ці слова. А потім я повернувся назад, щоб сказати, що виконав його доручення.
Він обійняв мене, поцілував, а потім застрибнув на коня та поскакав з радісним, усміхненим обличчям.
Співрозмовниця: Герондо, це означає, що за нашою спиною відбувається багато чого, чого ми не знаємо?
Старець Єфрем: Звісно. Ось чому ми маємо бути уважними в усьому. Пильнуйте і тверезіться. На нас чекає Страшний Суд.
Співрозмовниця: Розкажіть, що є пекло.
Старець Єфрем: Що таке пекло?
Воно страшне та жахливе. Не дай Бог потрапити туди жодній душі!
Як люди тонуть і захлинаються в морі, так само захлинаються вони в пекельних муках, оточені демонами.
Ми маємо молитися за померлих. Це велика милостиня.
Моя мати була дуже благочестивою жінкою. Це вона навчила мене віри. Перед смертю вона два роки була прикута до ліжка. «Отче, помолися Богу, щоб Він скоріше забрав мене, я втомилася лежати». Але перед смертю їй довелося витримати справжню битву.
Співрозмовниця: Битву з ким?
Старець Єфрем: Із демонами.
Співрозмовниця: Ви їх бачили?
Старець Єфрем: Так, я бачив їх наяву так само, як я бачу людей.
Співрозмовниця: Чи допомагав їй Архангел?
Старець Єфрем: Він стояв за її спиною, але трохи відступив від неї. Щоб вона боролася сама та увінчалася вінцем від Господа.
Співрозмовниця: Ми так багато чуємо про прийдешні лиха та просимо Бога про допомогу. Що буде з нами?
Старець Єфрем: У Бога є свій план для кожної людини, і, згідно з цим планом, ми теж повинні робити певні дії, щоб спастися.
Якби ви знали! Що нам доведеться пережити! Великі проблеми.
У Афінах є багато потаємних святих, а Свята Гора Афон та святий Димитрій Солунський підтримують Північну Грецію. Я маю особливу любов до святого Димитрія. Щовечора перед сном помазуюся його миром.
Греція відвернулася від Христа. Тому вона багато страждатиме. Діти в Греції сьогодні або дуже освічені, або дуже похмурі. Діти з благочестивих сімей – це закваска Христова та майбутнє Еллади.
Співрозмовниця: Багато жінок сьогодні нещасливі в сімейному житті та страждають.
Старець Єфрем: Христос дуже близький до тих душ, яких кривдять несправедливо.
Співрозмовниця: Деякі люди мають особливі духовні дарування. Як вони їх одержують?
Старець Єфрем: Цих людей або сильно кривдили, або зводили наклепи на них, або ж їм довелося зазнати багато несправедливостей, ось вони і отримали дар Божий.
Коли ми постійно звертаємося до Господа, Він посилає нам втіху.
Співрозмовниця: У Єрусалимі останнім часом відбуваються дивовижні речі.
Старець Єфрем: Я також хотів би їх побачити. Це було найважливіше місто в житті Христа.
Благодатний вогонь перебуває біля Гробу Господнього щодня, але його роздавання на Великдень — це великий дар всім людям. Їдьте до Єрусалиму. Там ми бачимо, які страждання зазнав за нас Христос.
Ми повинні, наскільки це в наших силах, дякувати Йому за все та відповідати на Його любов взаємністю. Колись і я кілька разів побував у Єрусалимі.
Співрозмовниця: Між нами частосто виникають непорозуміння.
Старець Єфрем: Все це властиве людям.
Вони виникатимуть завжди. Але ми маємо долати їх і вдаватися до Христа. Думати про те, що Христос приготував для нас у Царстві Небесному після Його Другого Пришестя.
А доти люди перебувають лише в напередодні Раю, у його «притворі».
Людський розум не може вмістити, який прекрасний Рай. Все наповнене світлом! Все пахне! Радість невимовна. Блаженство. Старості вже не буде.
Христос хоче, щоб у Його Небесних чертогах усі були молоді. Жодних недоліків і вад. Все буде досконалим. Моя мати померла у віці 95 років, а я бачив її в Раю тридцятирічною.
У нас по сусідству жило двоє бідних дітлахів, вони були розумово відсталими. Ми давно вже грали в різні ігри, а вони насилу вчилися ходити, хоча ми були одного віку. Вони померли ще в дитинстві під час німецької окупації.
Я побачив їх у Раю і спитав: «Чим ви тут займаєтесь? Як проводите час?».
А вони відповідають: «Єфреме, нам тут не до розмов. Тут ми вчимося, пізнаємо устрій світу Божого».
Там на землі вони не могли навіть написати своє ім’я, а в Раю вони вчилися. Це ще раз свідчить про досконалість Небесного Царства.
Співрозмовниця: Багато людей допомагають монастирям, жертвують на потреби священних обителей.
Старець Єфрем: Все, що вони роблять, записано на небі. Дай Бог, щоб у їхніх домівках панував мир, щоб усі вони були здорові та мали благословення Боже.
Співрозмовниця: Сьогодні на службі зібралися люди з усього світу. Як чудово, Герондо, що ви працюєте на благо Церкви, подібно до святих апостолів: «Йдіть і навчіть усі народи» (Мф. 28, 19).
Старець Єфрем: Я схожий на пустий горіх! І у всьому цьому немає моєї заслуги.
Співрозмовниця: Які ваші плани на цей період вашого життя?
Старець Єфрем: Я думаю над тим, як налагодити духовне життя, тому що це важливо для порятунку безлічі душ. Інакше як мені зустрітися з Господом? І куди я потраплю після смерті, убогий?
Співрозмовниця: Господь пошле за вами Своїх Ангелів.
Старець Єфрем: Я не знаю, яким буде суд Божий. Раніше я вибудовував вселенські плани. А зараз здоров’я підводить, я вже старий.
Співрозмовниця: Один наш знайомий, пан П., упокоївся в день пам’яті великого святого.
Старець Єфрем: Він відчинив йому райські ворота! Коли хтось помирає, і його душа його отримує спасіння, той святий, чию пам’ять святкує Церква в день його смерті, зустрічає цю людину в раю, бо це його день, його свято.
Співрозмовниця: Багато людей вмирають без підготовки, раптово.
Старець Єфрем: Так. Щодня ми маємо бути готові вирушити в дорогу, наче квиток уже в нас у руці. Ми не знаємо, що буде з нами.
Одного разу мені було таке видіння: я побачив себе в гарному богослужбовому одязі — як ті, що я одягаю на великі свята. Я стояв на узвишші, а внизу були дівчата, яких я колись сповідав, і вони кричали: «Герондо, Герондо, ми теж хочемо туди прийти!», але їм це не булодозволено. Це ясно показує нам, що таке благодать священства і яка велика на мені відповідальність, тому прошу ваших молитов.
Дотримуйтесь статуту й будьте дуже уважні. Подвизайтеся щодня, скільки можете. Наш Владика Христос любить чернечий чин, бо ченці — це Христові воїни.
Співрозмовниця: Герондо, коли ви спілкуєтеся з Господом у Раю, чи ви говорите Йому про нас, ченців і черниць, і про всіх ваших духовних дітей, які просять вашої допомоги?
Старець Єфрем: Кажу, звісно.
Співрозмовниця: І що Він відповідає?
Старець Єфрем: Не хвилюйся, Я Сам подбаю про них. Все буде гаразд.
Співрозмовниця: Герондо, якщо станеться так, що ви відійдете до Господа та будете радіти з Христом у селищах небесних, а ми ще житимемо тут, на землі, та зазнаватимемо духовних битв, не забувайте, будь ласка, про нас, грішних.
Старець Єфрем: (Сміється) Ні, цього не буде.
Співрозмовниця: Герондо, завтра ми їдемо (з Арізони). Скажіть нам щось на прощання.
Старець Єфрем: Бажаю вам доброї та благословенної подорожі. Продовжуватиму молитися за вас. Дай Боже, щоб ви були здорові та приїжджали ще.
Кожен має свою ношу, але прошу та заповідую вам, щоб ви пізнали Святого Духа. Працюйте над цим і вибудовуйте дім своєї душі, дотримуйтеся Євангельських заповідей і зберігайте душевний мир. Майте любов і злагоду між собою, моліться до Христа та Пресвятої Богородиці. Хай вас супроводжують Ангели Божі.
Як називають тих, хто вступає тут в Америці у беззаконні «шлюби»?
Співрозмовниця: Ви маєте на увазі содоміти?
Старець Єфрем: Так, саме їх. Старий Заповіт каже: «Не залишиться дух Мій у цих людях, бо вони є плоттю» (Бут. 6, 3).
Ці слова виконуються сьогодні. Відбудеться те саме, що з Содомом та Гоморрою… через ядерні удари. Христос не терпить цих гріхів.
Скрізь поклоняються плоті. Покаяння відсутнє.
Преподобна Марія Єгипетська покаялася, але ніхто не бере з неї приклад.
Усі содоміти будуть знищені. Тільки порох і попіл… Ядерна зброя все зрівняє з землею… Війна почнеться через гріхи.
Уривок запису, зробленого ченцями, духовними чадами старця Єфрема, коли вони відвідали його в монастирі св. Антонія в Арізоні (США).
