День пам’яті преподобного Дія
19 липня/1 серпня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Дія.
Святий Дій народився в Антіохії Сирійській у благочестивій християнській сім’ї. З юних років він віддавався подвигам посту та боровся проти диявола й своєї плоті.
Подвижник здобував перемогу над невидимим ворогом постійною молитвою й виснажував своє тіло постом, пильнуванням та трудами.
Їжу Преподобний приймав через день або два. Іноді він не їв нічого та не спав цілими тижнями. Завдяки такому обмеженню Дій досягнув високого ступеня безпристрасності й став вмістилищем Святого Духа.
Він сповнився благодаттю Божою та отримав від Господа дар звершення чудес.
Тривалий час Преподобний жив у Антіохії, а потім за велінням Божим вирушив до Константинополя. Поблизу того міста він знайшов безлюдне місце, де були язичницькі могили й багато бісів, і поселився там.
Святий спорудив собі невелику хатину та почав подвизатися в боротьбі проти нечистих духів. Ні вдень, ні вночі вони не давали йому спокою та лякали його різними примарами. Дій призивав Ім’я Христове та безбоязно проганяв ворожу навалу.
Преподобний хотів дізнатися, чи вгодно Богу, щоб він жив на обраному місці. Тому він звернувся з молитвою до Господа та увіткнув у землю свій посох. Він вирішив, що залишитися на тому місці, якщо сухий посох проросте.
Посох дійсно пустив корінь і згодом став великим дубом. Святий зрозумів волю Божу і ще більше озброївся проти невидимих ворогів.
Своїми молитвами Дій очистив ту місцевість від бісів і через деякий час до нього почали приходити люди. Вони приносили йому все необхідне, а Дій частував відвідувачів та годував бідних і мандрівників.
Коли ж угодник Божий благодаттю Божою почав зцілювати хворих, тоді до нього почало прибувати багато людей. Преподобний лікував тілесні та душевні хвороби й приводив зцілених до покаяння.
Благочестивий імператор Феодосій Молодший (408–450) також відвідав Преподобного. Він власним коштом збудував храм і влаштував чернечу обитель на місці подвигів Дія.
Самого ж Святого імператор вмовив прийняти священний сан, і Дій став ігуменом новоствореної обителі.
Воду в монастир доводилося носити здалеку. Тому братія попросила в Преподобного дозвіл копати колодязь.
Працювали довго, викопали глибоку яму, однак води все одно не було.
Тоді Дій спустився в кошику до середини колодязя та з призиванням Імені Пресвятої Трійці тричі вдарив заступом у земляну стіну.
Після того одразу потекла вода в такій великій кількості, що ледве встигли витягти робітників назовні, і всі прославили Бога.
Лише один із робітників приписав те чудо чаклунству. Подумавши те, він раптом посковзнувся, впав у колодязь і втонув.
Про те дізналася його дружина й швидко прибігла на місце події. Вона почала кричати та докоряти Преподобному лайливими словами.
Розлючена жінка хотіла роздерти на Святому одяг, але братія схопила її та вигнала за ворота.
Дій повелів витягти утопленика, помолився за нього Богу й підняв його за руку живим. Від того чуда всіх охопив жах, а дружина з чоловіком попрямували додому.
Дорогою ноги чоловіка підкосилися, він впав і знову помер. Дружина побоялася сама раптово померти, тому повернулася в монастир і попросила у Святого прощення. Він же повчав її провести решту життя в покаянні.
У глибокій старості Дій захворів і наблизився до смерті. Він скликав братію, промовив до неї слово повчання, причастився Святих Христових Тайн, перестав рухатися й дихати та нібито помер.
Сумні монахи почали готуватися до погребіння. У монастир прибули Антіохійський і Константинопольський патріархи, багато духовних та світських осіб. Тоді Святий раптово встав і сповістив, що Господь дарує йому ще 15 років життя.
Через 15 років, прожитих у трудах, подвигах і благодіяннях, угодник Божий побачив у храмі в священницькому вбранні світлого мужа. Той муж повідомив йому, що настав час його розлуки з тілом.
Святий поклонився світлому мужу та прославив Бога. Після того він призвав братію, сказав всім повчання та заповідав поховати себе в обителі.
Потім Преподобний підготував усе потрібне для смерті, помолився Господу, з усіма простився, побачив Ангела Божого й віддав йому свою душу.
Імператор і патріарх хотіли взяти тіло Святого до міста, однак монахи сповістили про заповіт старця, і його поховали з честю в монастирі.
Кончина преподобного Дія настала близько 430 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.
