День пам’яті мучениці Христини

24 липня/6 серпня Православна Церква вшановує пам’ять святої мучениці Христини.

Свята Христина жила в ІІІ сторіччі. Вона народилася в язичницькій сім’ї й була дочкою ігемона міста Тіра на ім’я Урван.

З Божого промислу батьки дали їй таке ім’я, яке наче віщувало, що отроковиця стане християнкою та помре за Христа.

Коли Христині минуло одинадцять років, вона сяяла серед отроковиць незвичайною красою.

Батько, щоб зберегти дочку від людських очей, помістив її у високій палаті, оточив золотими та срібними зображеннями богів і приставив до неї рабинь.

Багато знатних людей хотіли мати Христину невісткою, але Урван говорив, що присвячує дочку богам, яким вона має служити завжди й заради яких має зберігати невинність.

Тим часом Христина, просвітлена благодаттю Божою, почала пізнавати Істину. Вона дивилася на небо з його світилами та приходила до пізнання Творця.

Отроковиця переконалася в нікчемності та бездушності ідолів і зі сльозами молила Бога, щоб Він відкрив їй Себе.

Так у молитві та пості Свята пробула достатньо днів, а потім удостоїлася з’явлення Ангела.

Небесний Вісник осінив Христину хресним знаменням, назвав нареченою Христовою, навчив істинної віри та сповістив, що їй належить постраждати за Христа від трьох мучителів.

Після з’явлення Ангела отроковиця раділа духом і зі ще більшою любов’ю молилася Господу.

Вона поступово розбила на друзки всіх ідолів і викинула на вулицю, де їхні рештки зібрали перехожі.

Коли Урван прийшов провідати дочку, то не побачив своїх богів. Тоді він довідався від рабинь про вчинок Христини й почав бити її по щоках.

Вона ж сповідала свою віру в Істинного Бога, чим сильно розлютила батька. Він порубав усіх рабинь, а дочку почав катувати.

Отроковицю нещадно сікли прутами та бичами, а потім ув’язнили.

У темницю до неї прийшла матір і вмовляла повернутися до шанування богів. Мучениця не погодилася на те й сказала, що вона дочка та раба Христа.

Наступного дня Урван наказав привести Христину на суд. Він забув про батьківську любов і став для дочки немовби кровожерливим звіром.

Спочатку ігемон намагався схилити отроковицю до принесення жертви богам, але нічого не досягши, наказав стругати й дробити її тіло залізом.

Від нещадного катування показувалися голі кістки Святої, а на землі лежали шматки її плоті.

Христина зібрала їх, кинула в обличчя батькові й сказала: «Їж м’ясо твоєї дочки».

Він розлютився ще більше та наказав розпростерти отроковицю на залізному колесі, запалити під нею вогонь і поливати її тіло гарячою олією.

Так Мученицю пекли на вогні, як рибу чи м’ясо. Вона ж залишалася живою, молилася Богу, і Ангели полегшували її страждання.

У той час від вогню відокремилося велика частина полум’я та попалила близько тисячі язичників.

Тоді Урван наказав кинути Христину в темницю, де через Ангела Господь чудесно зцілив її та подав їй їжу.

Після того Святу з прив’язаним до шиї каменем кинули в море.

Ангел Божий звільнив Мученицю від тягаря та підтримував руками, через що вона йшла по воді, як по суші. Море для Христини стало купіллю Святого Хрещення, оскільки її осінила світла хмара й почувся голос з Небес, який промовляв над нею Ім’я Пресвятої Трійці.

Тоді отроковиця побачила Господа Іісуса Христа, що Своїми словами сповнив її серце радістю.

Урван дуже здивувався та злякався, коли побачив дочку живою. Однак він не пізнав Істинного Бога, а приписав чудо чаклунству й знову ув’язнив Христину, щоб вранці стратити мечем.

Проте несподівана смерть спостигла самого ігемона, а Свята залишилася живою.

Згодом від імператора прибув новий ігемон на ім’я Діон, який теж продовжив катування Мучениці.

Христину били, стругали залізними кігтями, палили вогнем. Мучитель наказав покласти отроковицю на розжарену сковороду та поливати киплячою олією та смолою.

При цьому він змушував її влонитися ідолу Аполлона, що знаходився неподалік.

Свята ж перебувала твердою у вірі, а ідол по її молитві впав і розсипався. У той час окаянний Діон вивергнув свою душу.

Після того Христина знову потрапила до темниці, де перебувала до прибуття нового ігемона.

Новоприбулий правитель на ім’я Юліан також мучив угодницю Божу. За його наказом три дні топили величезну піч, а потім кинули в неї отроковицю.

Вона перебувала всередині печі п’ять днів, де разом із Ангелами славила Бога.

Те чудо не привело ігемона до пізнання Істини, й він зібрав чаклунів з метою скликання з допомогою чар усяких гадів, щоб ті умертвили Христину.

Однак гади, хоча й повзали довкола Мучениці та по її тілу, все ж не спричинили їй шкоди.

Головний чаклун особливо спонукав змій і скорпіонів умертвити дівицю, але вони кинулися на нього самого та вбили його.

Свята ж наказала гадам повернутися на своє місце й умолила Бога воскресити померлого.

Померлий воскрес і навернувся до Господа. Разом із ним пізнало Істину багато й інших людей.

Розлючений тим, що сталося, правитель наказав відрізати соски Христині. Тоді з ран замість крові потекло молоко.

Після того отроковиці відрізали язик, але вона не втратила здатності говорити й кинула свій язик в обличчя мучителю.

Від дотику язика до очей Юліан осліп і зрештою наказав стратити дівицю.

Воїни прокололи Святу списами, так вона відійшла до Господа.

Слава Богу вовіки. Амінь.