День пам’яті преподобної Євпраксії Константинопольської
25 липня/7 серпня Православна Церква вшановує пам’ять преподобної Євпраксії Константинопольської, Тавеннської, молодшої, діви.
Свята Євпраксія народилася в Константинополі. Вона була дочкою знатного сановника Антігона та дружини його Євпраксії.
Антігон і Євпраксія походили з імператорського роду, користувалися повагою та любов’ю імператора Феодосія Великого (379–395) та вирізнялися серед інших своїм благочестям.
Невдовзі після народження дочки молоде подружжя відмовилося від шлюбних стосунків і почало щедро жертвувати своє багатство бідним.
Близько року Антігон прожив зі своєю дружиною як брат із сестрою та відійшов до Господа.
Євпраксія вирішила зберігати чистоту вдівства та згодом разом із дочкою вирушила наглядати за своїми маєтками до Єгипету. Там вона обходила церкви й монастирі та щедро роздавала своє золото й срібло.
Особливо Євпраксії сподобався Тавеннський дівочий монастир, насельниці якого ніколи не вживали вина та олії й, навіть, не їли плодів.
Їжею подвижниць були хліб, вода, сочиво та зелень, які вони приймали один раз у день ввечері, а іноді й раз у декілька днів.
Спали монахині на волосяному руб’ї на землі, а на своєму тілі носили волосяницю. Під час хвороби вони не лікувалися ліками, а чекали допомоги від Бога.
Євпраксія хотіла пожертвувати на обитель велику кількість золота, але ігуменя диякониса Феодула відмовилася від того.
Якось, коли вдова прийшла з дочкою в обитель, Феодула під впливом Духа Святого запитала в дівчинки, чи любить вона цей монастир і його насельниць. Дівчинка відповіла, що любить. Тоді диякониса порадила їй залишитися з ними в чернечому чині.
Так Євпраксія залишилася в монастирі й у присутності матері її постригли в чернецтво.
Благочестива вдова продовжувала свої благодіяння, а через декілька років передала решту свого багатства дочці й померла.
Ще в Константинополі, коли їй було 5 років юну Євпраксію заручили зі сенаторським сином.
Коли імператор Феодосій довідався про смерть її матері, то сповістив про це тому сенатору й сказав, що наречена його сина зреклася світу й перебуває в монастирі.
Сенатор просив імператора послати за дівицею, щоб вона прибула в Константинополь, що Феодосій і зробив.
Євпраксія ж написала імператору в листі, що вона вже наречена Христова. Вона попросила його роздати успадковане нею майно церквам, монастирям, бідним, сиротам та вдовицям.
Імператор виконав прохання дівиці та більше не тривожив її.
У той час Євпраксії було 12 років, і вона проводила суворе життя. Спочатку Свята вживала їжу кожного дня ввечері, а потім почала їсти через день або через два дні.
Дівиця виконувала найчорнішу роботу, і не було серед монахинь стараннішої, ніж вона.
Коли якась із сестер спокушалася уві сні від диявола, то розповідала про це ігумені. Ігуменя молилася за спокушену дівицю та наказувала їй наложити під волосяну постіль каменів, зверху на постіль насипати попелу й спати так десять днів.
Якось довелося спокуситися і Євпраксії. Тоді вона сама зробила зі своєю постіллю встановлене, але посоромилася сповістити про те, що сталося, дияконисі.
Монахиня ж Юлія повчала Святу не приховувати нічної спокуси від ігумені та розповіла, як ігуменя, щоб перемогти диявола, сорок діб стояла під відкритим небом із піднятими вгору руками без їжі та пиття.
Через деякий час Євпраксія почала приймати їжу лише раз на тиждень, при цьому продовжувала ревно виконувати призначені їй послухи.
У 25 років Свята повторила та перевершила подвиг ігумені.
Однієї ночі, коли її почав спокушати диявол, вона вийшла зі своєї келії, підняла вгору руки та простояла так 45 діб. Потім вона впала від знесилення.
Таким чином Євпраксія перемогла диявола і більше не страждала від плотських хтивостей.
Проте ворог роду людського не залишив Преподобну в спокої та задумав позбавити її життя.
Одного разу, коли Преподобна хотіла зачерпнути води, він кинув її в колодязь.
Євпраксія ж виплила на поверхню води, вхопилася за мотузку, до якої було прив’язане відро, і сестри витягли її назовні.
Іншого разу, коли угодниця Божа колола дрова, диявол звів її руки, і вона глибоко розсікла гомілку, через що втратила багато крові.
Однак Євпраксія не залишила невиконаним послух. Переносячи дрова, вона стала на край одягу, впала та глибоко засадила скалку біля ока. Ще одна рана, біль і кровотеча не зашкодили Святій трудитися до пізнього вечора.
Якось диявол підкосив Преподобній ноги, і вона облила своє обличчя киплячою їжею, але нітрохи не постраждала.
Був випадок, коли Свята впала з високої будівлі й при цьому залишилася неушкодженою.
Господь Іісус Христос наділив Євпраксію даром звершення чудес і владою над бісами. Так їй вдалося вигнати лютого біса з однієї жінки, якого не могли вигнати своїми молитвами ні ігуменя, ні інші монахині.
Про відхід блаженної Євпраксії до Господа диякониса Феодулія отримала Божественне одкровення. Вона почала тужити й приховувала причину свого плачу від інших.
Лише напередодні кончини Преподобної ігуменя розповіла про все старицям. Цю розмову частково почула одна з монахинь, і Євпраксія довідалася про наближення своєї смерті.
Вона зі сльозами просила Господа дати їй ще рік на покаяння, але потім розхворілася та відійшла до Господа, якому служила все своє життя.
У той час Святій було 30 років. Її чесна кончина настала близько 413 року. Тіло Преподобної поховали поряд із тілом матері.
Через п’ять днів молитвами Євпраксії померла монахиня Юлія, яка була нерозлучною зі Святою в земному житті й прагнула піти до Христа разом із нею.
Юлію поховали біля Євпраксії. Невдовзі там поховали й ігуменю Феодулію.
Від мощей святих почали звершуватися чудеса.
Слава Богу вовіки. Амінь.
