Біблія про бабусь і дідусів
Що каже Біблія про бабусь і дідусів?
Біблія говорить про бабусь і дідусів не тільки в цілому, а й наводить конкретні приклади бабусь і дідусів та їхніх стосунків зі своїми онуками.
У Притчі 17:6 говориться, що онуки є вінцем для людей похилого віку. Очевидно, що бути бабусею та дідусем – це благословення від Бога. Однак із цим благословенням приходять обов’язки.
“Добра [хороша людина] залишає спадщину [і] онукам” – Притчі 13:23.
Хоча цей вірш стосується матеріального багатства, насправді важливіше залишити онукам спадщину християнської віри.
Так, Бог наказує ізраїльтянам через Мойсея:
“… Щоб ти [Мойсей] розповідав синові твоєму та синові сина твого [онукам] про те, що Я [Господь] зробив у Єгипті, та про ознаки Мої, які Я показав у ньому, і щоб ви знали, що Я Господь”– Вихід 10:2.
Бабусі та дідусі несуть відповідальність за те, щоб ділитися з онуками своїми знаннями про Бога та свідчити про те, що Він зробив у їхніх власних життях.
Навіть у Новому Заповіті ми бачимо, як апостол Павло приписує бабусі Тимофія життєво важливу роль у вірі Тимофія. Апостол Павло каже:
“Згадую твою щиру віру, яка раніше жила в бабці твоїй Лоїді й твоїй матері Євниці. Я переконаний, що вона властива й тобі”.
Бабуся Тимофія закладала віру в Бога спочатку у власну дочку, а потім продовжила вкладати цю віру і в онука.
Ми також бачимо бабусь і дідусів у Біблії, які обсипають своїх онуків турботою.
Є ще один приклад прихильності бабусь до онуків. Це історія Наомі, яка прийняла онука, який не був для неї рідним по крові, як свого (Руф 4:16).
Дідусь і бабуся не повинні обмежуватися стосунками з маленькими дітьми, з якими вони пов’язані біологічно.
У епоху сімей, що розпадаються, в старшого покоління є безліч можливостей розвивати ніжні, дбайливі взаємини з чужими дітьми, які того потребують.
Онуки також несуть відповідальність у своїх стосунках із бабусями та дідусями. У Першому Посланні Петра 5:5 говориться:
“Ви ж, молодші, підкоряйтесь старшим і ставтеся зі смиренням один до одного, бо Бог проти гордеців і показує милість Свою смиренним”.
Тут ми бачимо, що молоде покоління має поважати старше та прислухатися до їхньої думки.
Однак Біблія закликає не лише до поваги, а й до піклування про фізичні потреби людей похилого віку.
Апостол Павло вмовляє:
“Якщо ж хто не дбає про своїх родичів, особливо про власну родину, то зрікається віри, й гірше він, ніж невіруючий” – 1 Тимофію 5:8.
Бог створив стосунки між бабусею, дідусем і онуками як взаємини любові та турботи, що йдуть із кожного боку для задоволення фізичних, емоційних та духовних потреб кожної людини.
Проте, Господь нам дав цих людей також для того, щоб ми на них навчалися творити любов і піклування про ближнього, а з віком вдосконалювали та поширювали її на все більшу кількість людей. Таким чином ми зможемо дійти до виконаня заповіді Божої про любов до всіх людей у тому числі й до ворогів. Давайте не забуватимемо про це!
Свящ. N.
