День пам’яті святителя Германа Осерського

31 липня/13 серпня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Германа, єпископа Осерського.

Святий Герман походив із Галлії. Він народився близько 378 року поблизу міста Осера в багатій і знатній сім’ї.

Майбутній святитель здобув гарну освіту. Спочатку він навчався на батьківщині, а пізніше в Римі, де вивчив право й став адвокатом.

Герман взяв за дружину доброчесну й благочестиву дівчину, прибув у Галлію та зайняв високу посаду.

Після смерті єпископа Аматора народ одноголосно обрав його наступником Германа. З того часу Святий повністю присвятив себе служінню Богу. Він роздав своє багатство бідним, почав жити з дружиною в чистоті та аскезі.

За будь-якої погоди угодник Божий носив один і той самий одяг, допоки він не ставав лахміттям. Під одягом у нього була груба волосяниця, а на шиї — мішечок із мощами святих, від яких чудесно зцілювалися хворі.

Спав Святий зовсім мало, при цьому одягнений і взутий лягав на вбогу підстилку, яку наповнював вугіллям.

Хоча у своєму прагненні до Бога святий Герман намагався усамітнюватися, він не забував про гостинність. Святитель усіх приймав у своєму домі, омивав гостям ноги та прислуговував під час трапези.

На початку свого архіпастирського служіння угодник Божий заснував чернечу обитель на честь святих Косми й Даміана.

Частину свого часу він проводив у спільній молитві з монахами, а частину в повчаннях кліру та пастви в соборі. Єпископ звершував численні благодіяння й чудеса.

Якось із допомогою Святого збирач податків знайшов гроші, які загубив. Святитель благословляв єлей і зцілював осерських дітей, що хворіли на дифтерію. Він звільнив від нечистих духів багатьох одержимих.

У той час сильно розповсюдилася єресь Пелагія, який стверджував, що наділена свобідною волею людина може зростати в чеснотах і врятуватися без допомоги Божественної благодаті.

Особливо багато прихильників єресі з’явилося на батьківщині Пелагія Британії.

На прохання британських правовірних заради викорінення єресі в Британію прибули святителі Герман Осерський і Луп Труасський. Дорогою в селі Нантері угодник Божий благословив і наставив у духовному житті маленьку дівчинку Женев’єву, яку згодом прославили в сонмі святих.

Коли мандрівники переправлялися через Ла-Манш, єпископ Герман дивним чином припинив шторм.

У Британії святителів зустрів величезний натовп народу. Проповідями та чудесами єпископи утвердили істинну віру.

Спочатку єретики переховувалися, але потім відкрито виступили проти галльських архієреїв. Ті ж легко перемогли нечестивих у спорі. Після того народ захотів вчинити розправу над єретиками. Святителі ледве стримали обурений натовп.

Тоді ж святий Герман підтвердив істинність своєї проповіді зціленням сліпої дівчинки. Коли в Церкві запанував мир, єпископи відвідали могилу мученика Альбана, на честь якого пізніше святий Герман освятив у Осері храм.

Сталося так, що угодник Божий зламав ногу та лежав прикутий до одра. Коли біля дому, в якому він перебував, почалася пожежа, люди хотіли винести його назовні. Однак Святитель заборонив це робити, і вогонь, що спалював усе довкола, оминув той будинок.

Після того святий Герман удостоївся з’явлення Ангела, чудесно зцілився та продовжив путь на батьківщину.

Тим часом племена саксів і піктів уклали союз і пішли війною на бриттів. Останні почали просити допомоги в галльських святителів.

Єпископи ввійшли до їхнього табору та протягом посту наставляли воїнів на путь спасіння.

Саме тоді збудували дерев’яну церкву, й багато бритів на свято Пасхи прийняли Хрещення.

Проте того дня наблизилися вороги. За наказом святого Германа, який очолив військо, влаштували засідку в вузькій долині. Коли противник наблизився, єпископи голосно тричі промовили: «Алілуя!».

Те слово молитви підхопило військо, і воно зазвучало, як гуркіт грому. Сакси та пікти кинулися тікати, при цьому багато з них загинуло.

Святитель повернувся в Осер і продовжував звершувати своє архіпастирське служіння.

Жителі міста, що страждали від непомірних податків, почали просити в нього допомоги. Відтак Герман вирушив до префекта Авксіліарія в місто Арль і переконав його знизити податки.

Дорогою єпископ звершив багато чудес. Також він зцілив від лихоманки дружину префекта.

У 440 році угодник Божий знову був до Британії, де відновилася пелагіанська єресь. Коли він повернувся в Осер, до нього прибула делегація з Арморіки (північно-західної Галлії, території півострова Бретань), що просила про допомогу.

У той час у Бретані відбулося повстання селян і бідноти, яке на вимогу воєначальника імперії Аеція мав потопити в крові король варварського племені аланів Гоар.

Престарілий Святитель поспішив до Гоара та переконав його пощадити бретонців. Потім святий Герман вирушив у Равенну просити милості в імператора Валентиніана ІІ та воєначальника Аеція.

Єпископу довелося подорожувати через Альпи. При цьому він ніс дорожній мішок кульгавого старця, що мандрував разом із ним, і самого старця переносив через ущелини.

У Равенні Святителя з честю прийняв єпископ Петро Хрісолог. Імператриця послала в дар угоднику Божому срібну вазу з вишуканими стравами.

Святий поділився подарунком зі своїми слугами, вазу продав, а виручені гроші роздав бідним.

Натомість він передав імператриці дерев’яне блюдо з ячмінним хлібом, від якого звершувалися численні чудеса.

Коли Святитель проходив повз в’язницю, де утримувалися засуджені до страти, то змилувався над ними та помолився Господу. Замки та засуви розсипалися, і в’язні в кайданах вийшли назовні. Вони одразу попрямували до церкви прославити Господа.

Єпископ Герман міг легко схилити імператора на милість, але в Арморіці виникло нове повстання, яке зробило марним заступництво Святого.

У Равенні святитель Герман помер. Незадовго до кончини він побачив Господа, Який сповістив йому про перехід у вічне життя. Імператриця навідала хворого єпископа, і він попросив її відправити його тіло в Осер.

У Галлію тіло Святителя супроводжувала величезна процесія. Мощі єпископа похоронили в храмі за міськими стінами. Той храм невдовзі назвали на честь Святого.