День пам’яті блаженного Лаврентія, заради Христа юродивого
10/23 серпня Православна Церква вшановує пам’ять блаженного Лаврентія, заради Христа юродивого, Калузького.
Існують свідчення, що блаженний Лаврентій походив із боярського роду Хітрових. Заради Христа він взяв на себе подвиг юродства та незалежно від пори року ходив босий. На своєму тілі Святий носив сорочку й овечий кожух.
Якийсь час угодник Божий жив у домі Калузького князя Симеона Іоанновича. Більшу ж частину життя Лаврентій провів за півтори версти від Калуги на вершині гори, що поросла густим лісом, де стояла церква Різдва Христового.
Неподалік від тієї церкви у Святого була хатина. Звідти він вночі ходив на паперть храму й молився Богу.
Коли звершувалися Богослужіння, блаженний підходив до церкви через прокопаний від його хатини підземний хід. Таким чином він приховував від людей свій молитовний подвиг.
Одного разу на Калугу напали агаряни (кримські татари). Князь Симеон разом із захисниками міста вийшов проти ворогів.
Лаврентій, який перебував у княжому домі, раптом закричав, щоб дали йому гостру сокиру, бо на князя Симеона напали пси й треба його захистити.
Після того блаженний взяв сокиру та пішов. Князь же в той час був на судні на річці Оці, оточений великою кількістю татар.
Раптом дивним чином з’явився святий Лаврентій і сказав князю та його воїнам не боятися. Тоді захисники Калуги прогнали агарян, а блаженний знову опинився в княжому будинку й почав вигукувати, що захистив князя від псів.
Коли князь Симеон повернувся, то розповів про з’явлення праведника й чудесну перемогу.
У зв’язку з цією подією Лаврентій на древніх іконах зображується з сокирою в лівій руці.
10 серпня 1515 року блаженний відійшов до Господа. На місці його подвигів християни збудували монастир, в якому було три церкви, дзвіниця та келії. Обитель оточувала кам’яна стіна з баштами.
Уже в XVI сторіччі люди шанували пам’ять Святого. Після смерті праведний Лаврентій прославився чудесами.
У 1621 році молитвами угодника Божого отримав чудесну допомогу паралізований боярин Лев Андрійович Кологрівов. Хворого поклали біля гробу блаженного, і після звершення молебню Лев повністю зцілився.
У 1622 році звільнився від нечистих духів біснуватий житель Калуги на ім’я Стефан. Коли близькі вели його в обитель праведного Лаврентія, Стефану здавалося, що на нього нападають дикі звірі, й він чинив опір.
Біля храму Богоявлення одержимий раптом побачив Святого, який відігнав від нього бісів і повелів йому приклонитися до його гробу. Стефан послухався повеління угодника Божого й повернувся додому здоровим.
У 1632 році чудесно зцілився ще один біснуватий. За три дні свого перебування в обителі він налякав усіх монахів. На 4-й день під час Божественної літургії він звільнився від злих духів.
Заступництвом святого Лаврентія отримували зцілення люди, що мали хвороби очей, а також ті, хто страждав від хвороб, які в той час називалися спільним словом — гарячка.
Допомагав Святий і православному воїнству.
Калузький край був межею наступу та початком відступу й погибелі наполеонівських військ. Битва під Малоярославцем 12 жовтня 1812 року була переломною в ході Вітчизняної війни. Жителі Калуги бачили в цьому милосердя Боже, заступництво Богородиці та допомогу святого Лаврентія. У пам’ять про чудесне заступництво Святійший Синод постановив щорічно звершувати Хресний хід довкола Калуги з образом блаженного.
Коли в 1812 році було зібране 15-тисячне калузьке ополчення, єпископ Євлампій після звершення молебню вручив начальнику ополчення генерал-лейтенанту Шепелєву хоругву з Калузьким образом Богородиці з одного боку й образом святого Лаврентія з другого. Під цією хоругвою воїни пройшли всю війну та повернулися з-за кордону з перемогою. Після цього хоругва знайшла своє місце в кафедральному соборі міста Калуги.
Слава Богу вовіки. Амінь.
