День пам’яті преподобномучеників Феодора та Василія Києво-Печерських

11/24 серпня Православна Церква вшановує пам’ять преподобномучеників Феодора та Василія Києво-Печерських.

Під час мирського життя преподобний Феодор був дуже багатою людиною. З часом він пожертвував усе своє багатство бідним і прийняв чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі.

Багато років святий подвизався в печері, що називалася Варязькою. Там він піддався спокусі й почав тужити за  багатством, яке роздав.

Про свою печаль Феодор розповів друзям.

Монах Василій, що вирізнявся доброчесністю, сказав Феодору, щоб він не губив своєї винагороди. Потім він додав, що постарається повернути його майно, якщо той скаже перед Господом, щоб пожертвуване ним багатство зарахувалося йому — Василію.

Після того Василій розповів про подібний випадок у Константинополі, коли муж, якому повернули таким чином пожертвувані ним кошти, взяв їх і одразу помер посеред церкви.

Почувши ті слова, Феодор опам’ятався й почав оплакувати своє гріхопадіння. З того часу братня любов між двома подвижниками, Феодором і Василієм, зміцніла.

Згодом ворог роду людського знову почав спокушати Феодора. Коли Василій для виконання деякого послуху залишив на три місяці монастир, він з’явився у вигляді Василія до Феодора та порадив молити Господа про дарування йому великої кількості золота та срібла. Також ворог роду людського наказав нікого не пускати до себе в печеру та самому не виходити з неї.

Феодор послухався спокусникай почав молитися Богу про дарування скарбу, який пообіцяв роздати убогим.

Тоді вві сні він побачив у вигляді Ангела біса, який вказав, де у Варязькій печері захований скарб.

Феодор розкопав те місце й дійсно знайшов велику кількість золота, срібла та дорогоцінного посуду.

Після того до нього з’явився удаваний Василій і сповістив, що Ангел відкрив йому про знайдення скарбу. Він почав радити йому піти зі скарбом в іншу країну.

Коли ж Феодор сказав, що пообіцяв пожертвувати дароване бідним, біс порадив йому придбати землю, а багатство роздати, кому захоче, перед смертю.

Преподобний довірився нечистому духу та почав потай готуватися залишити місце своїх подвигів.

У той час повернувся Василій, прийшов до Феодора, зауваживши, що давно не бачив його, і запитав, як він проводить своє життя.

Феодор здивувався та сказав Василію, що той постійно приходив до нього й повчав його, і тепер він залишає печеру за його порадою.

На те Василій відповів своєму другу, що тільки сьогодні повернувся, й припустив, що його спокушав диявол.

Феодор на ті слова брата во Христі Василія розгнівався й прогнав його.

Невдовзі Василій прийшов до друга в супроводі старців. Він повторив свою думку про бісівську спокусу та порадив Феодору ні з ким із відвідувачів не розмовляти, допоки той не звершить Іісусової молитви.

Після того Василій помолився, ще раз наставив Феодора й попрямував до монастиря. З того часу біс більше не з’являвся подвижнику.

Феодор закопав знайдений скарб і по молитві до Господа забув місце його знаходження.

Щоб зберегти себе від ліні та безпечності, святий поставив у печері жорна й почав молоти для братії жито, яке сам приносив із монастиря. При цьому він молився та працював у нічну пору й дуже мало спав.

Якось келар монастиря прислав до печери преподобного декілька возів із житом. Святий почав трудитися, а коли захотів відпочити, то почув сильний гуркіт, що був подібний до удару грому. У той час жорна самі почали молоти.

Феодор помолився Господу та заборонив нечистому духу молоти жито, однак той не припинив праці. Тоді преподобний в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа повелів бісу працювати на братію, допоки все жито не буде перемелене. Так біс за одну ніч перемолов п’ять возів зерна, при цьому чудесним чином із них вийшло п’ять возів борошна.

Згодом Василій поселився у Варязькій печері, а Феодор, який був похилого віку, залишив печеру для проживання в обителі.

У той час монастир був спалений, і деревину для спорудження храму та келій привезли плотами й залишили на березі Дніпра.

Феодор для будівництва своєї келії сам носив колоди, однак нечисті духи вночі скидали вниз те, що він виносив за день на гору.

Тоді святий призвав Ім’я Господнє, і нечисті духи за його наказом перенесли всю деревину на потрібне місце. Вранці приїхали найняті для перевезення люди й із обуренням почали вимагати від святого передбачену за їхню роботу плату, причому підкуплений суддя сказав Феодору сплатити робітникам обумовлену заздалегідь суму.

З часом диявол прийняв образ святого Василія та розповів про скарб, який знайшов Феодор, спочатку одному боярину, а потім князю Мстиславу Святополковичу. Біс порадив князеві катувати преподобного, якщо той відмовиться вказати місцезнаходження скарбу.

Наступного дня Феодор представ перед князем і сказав, що знаходив скарб, захований колись варягом, але тепер не знає, де він.

Тоді святого закували в кайдани й почали бити, від чого його волосяниця вкрилася кров’ю. Потім під страждальцем розвели вогонь, проте дивним чином він не пошкодив навіть одягу преподобного.

Після того до князя силоміць привели святого Василія, який вже 15 років не залишав печери. Князь сказав Василію, що зробив із Феодором все те, що той йому радив. Василій, почувши те, вказав на бісівську спокусу та розповів присутнім, що не зустрічався ні з ними, ні з князем.

Мстислав Святополкович розлютився й поранив преподобного Василія стрілою.

Святий витягнув стрілу та передрік князю, що він сам невдовзі буде нею поранений.

Після того угодників Божих ув’язнили, й вони вночі віддали свої душі Господу.

Монахи забрали їхні тіла та поховали у Варязькій печері. Згодом мощі преподобних перенесли до Антонієвої печери.

Згідно з пророцтвом святого, князь Мстислав був поранений згаданою стрілою в місті Володимирі під час битви з князем Давидом Ігоровичем, від чого й помер.

Слава Богу вовіки. Амінь.