Дивовижний Рафаїл Лесбоський. Чудеса

Дивовижний Рафаїл Лесбоський. Продовження. Пам’ять святкується 9 квітня, у вівторок Світлої седмиці, а також 20 червня і 3 липня (н. ст.) – перенесення мощей святого новомученика Рафаїла.

Початок тут.

Старець Нікон Афонський. Як святі стали святими?

Христос жив, навчав, був розп’ятий на Хресті, воскрес, але яка користь від Його вчення? Яка причина, щоб вся ця трагедія сталася? Чи можу я жити як Христос, робити те, що зробив Христос?

Можу. Я можу й більше зробити.

Святі перенесли більше тілесних мук, ніж Христос, і творили чудеса, яких Господь не творив. Ми всі знаємо та любимо святого Рафаїла. Але насправді не всі його знають. У мене є лист, написаний рукою однієї людини; він був опублікований у ЗМІ:

«Я ніколи не їздив до Мітіліні, – він має на увазі себе, дружину та дітей, – і ми нічого не знали про святого Рафаїла, і ми не читали про нього в книгах. Я живу зі своєю сім’єю в Ксанті й працюю службовцем у державній лікарні. У мене стався серцевий напад, лікар стежив за моїм станом і давав мені ліки. Кілька днів тому, коли я спав, до моєї кімнати увійшов один ієромонах і сказав мені:

– Мене звати Рафаїл, я прийшов з гори Кареї, яка знаходиться в Лесбосі, щоб сказати тобі, щоб ти не хвилювався, тому що ти повністю одужаєш, але ти повинен відвідати мій будинок в Кареї. Він розповів мені й про небезпеку, через яку я пройшов під час хвороби».

Цей діалог хворого зі святим Рафаїлом чули його дружина та дочка, які в цей час також перебували з ним у лікарняній палаті, в якій він лежав.

«До мене відразу прийшла життєва сила, і ми з дружиною сіли в автомобіль і поїхали в Кавалу, а звідти ми повинні були летіти літаком в Афіни та Мітіліні.

Дорогою в Кавалу в густому тумані ми ледь не врізалися в вантажівку, яка їхала по протилежній смузі руху. Увечері ми зупинилися в готелі в Афінах.

Святий Рафаїл знову з’явився та розповів нам – не тільки мені, але й моїй дружині – про небезпеку, яка обійшла нас стороною, і про його захист по дорозі в Кавалу».

Слухайте уважно: вони не просили його про допомогу. Святий сам вирішив їм допомогти.

«Він дав нам напуття в дорогу. Сьогодні ми прилетіли в Мітіліні, і в аеропорту я знову побачив святого Рафаїла, якого я можу детально описати. Я був вражений виглядом святого. У мене зникло найменше занепокоєння, і я позбувся всіх тривог».

Він одужав. Нижче було написано його ім’я, прізвище та місто, в якому він живе. Це сталося через 600 років після смерті святого. Святого Рафаїла вбили 600 років тому, і зараз він з’являється людям. Його з’явлення людям почали відбуватися після його смерті й тривають до сьогоднішнього дня.

«Житія святих». (Паломницький центр «Солунь» (Греція))

Перше з відомих людям чудес святого Рафаїла сталося у вересні 1959 року, лише через кілька тижнів після знайдення його мощей. Це було зцілення мешканки Термі, Параскеві Дургуна, яка перебувала при смерті. Три її дочки прийшли до каплиці в Кар’єсі попросити допомоги в новоявленого Святого. Тієї ночі Параскеві наснився якийсь чернець. Він сказав: «Приходь, вклонися моїм мощам, і я зцілю тебе». Вранці дівчата віднесли матір до цієї каплиці і, приклавшись до мощей, вона повністю одужала.

Зцілення вірою

Незабаром після зцілення Параскеві Дургуна сталося диво з мешканкою Кар’єса Василікою Ралліс, яка страждала від гострих болів у животі та готувалася до операції.

За кілька днів до того, як їй потрібно було лягати в лікарню, вона пішла до каплиці та почала молитися перед іконою Божої Матері й біля мощей святого Рафаїла.

Коли вона повернулася додому, чоловік і свекруха вилаяли її за те, що пройшла велику відстань у гору в такому ослабленому стані. Вона заснула в сльозах, і їй приснився святий Рафаїл. Він сидів біля її ліжка, кажучи: «Не плач, Василіки.

Мене жорстоко вбили за Христа, а тебе вилаяли за мене. Я покажу їм, що вони помиляються».

Він підняв руку, кілька разів перехрестив її хворий живіт і сказав: «Василіки, ти здорова. Продовжуй іти тим самим шляхом, чадо моє, і я буду заступатися за тебе перед Господом».

Прокинувшись вранці, вона почувалася добре, й хоча чоловік і свекруха не повірили їй, вона відмовилася йти до лікаря. І більше ніколи не страждала від болю в шлунку.

Послушниця з Австралії

Ігуменя Євгенія розповідає, що одна з її черниць, Марія Адамакіс, яка виросла в Австралії, прийшла в обитель за заступництвом святого Рафаїла.

Одного разу вночі, коли настоятелька стояла на молитві, раптом побачила, що знаходиться в незнайомій кімнаті в якійсь чужій країні, й у цій самій кімнаті стоїть на колінах в молитві невідома їй молода дівчина.

Святий Рафаїл, який теж був там, обернувся до матері Ігумені і сказав: «Ти повинна прийняти Марію». Потім він злегка поплескав дівчину по плечу зі словами: «Іди, іди, ти знайдеш там собі добре пасовище». Прийшовши до тями, ігуменя розповіла про все сестрам.

Протягом декількох місяців вони чекали приходу Марії, не маючи можливості зв’язатися з нею, оскільки не знали ні її прізвища, ні адреси.

Коли та нарешті прибула, то в подробицях повторила розповідь про ту саму сцену, що наснилася настоятельці в Кар’єсі. І навіть описала сукню, в яку була одягнена.

Зцілення від туберкульозу

У вересні 1961 року Марія Варутеліс із села Айясос на острові Мітіліні сиділа біля ліжка чоловіка, який страждав на туберкульоз в останній стадії.

Одного вечора перед сном вона ревно помолилася святому Рафаїлу, просячи допомоги. Потім заснула, і їй приснилося, що в будинок увійшов святий Рафаїл із золотою коробочкою в руках. Він підійшов впритул до її чоловіка, помолився й осінив його хресним знаменням.

Марія прошепотіла: «Побудь у моєму домі ще трохи». Але Святий відповів: «Я повинен йти, щоб зцілити ще одну людину». Після цих слів він зник.

Чоловік Марії прокинувся наступного ранку здоровим. Вони вирушили в Кар’єс, щоб подякувати Святому за зцілення. Лікарі згодом підтвердили факт його повного одужання.

Зцілення від опіків

Наводимо свідчення однієї гречанки:

У 1969 році мій син, Костас, студент університету, і двоє його товаришів отримали страшні опіки під час вибуху котла з киплячим жиром. Його тіло було повністю вкрите опіками, і лікарі в приймальному відділенні швидкої допомоги сказали, що він, ймовірно, помре, але навіть якщо виживе, залишиться паралізованим і страждатиме від значної втрати пам’яті.

Я почала від усього серця молитися святому Рафаїлу, просячи змилостивитися наді мною та врятувати мою дитину, щоб у Костаса не залишилося таких жахливих наслідків, а якщо це неможливо, «нехай Бог забере його сьогодні ввечері та позбавить нас обох від страждань».

Тієї ночі я в напівсні бачила себе на Мітіліні. До мене підійшов святий Рафаїл у білій рясі й сказав: «Магдалина, Костас зцілиться та скоро повернеться додому без будь-яких слідів від опіків».

Тієї ночі син також бачив святого мученика Рафаїла. Йому здалося, що Святий стягнув із його тіла шар почорнілої шкіри, зверху донизу, а після того вимовив: «Ти тепер зовсім здоровий».

З того моменту він почав швидко одужувати, і через п’ятнадцять днів виписався з лікарні — без єдиного шраму на тілі! Лікар, який лікував його, визнав, що над ним сталося велике диво.

Зцілення від гепатиту

(Про наступне диво мені розповів житель Афін Георгій Місіріс, який у червні 1969 року отримав зцілення за заступництвом святого Рафаїла. Письмове свідчення про це чудо зберігається в архівах монастиря та включено до власної книги пана Місіріса під назвою «Нехай буде воля Твоя», написаної грецькою мовою, в якій він докладно розповідає про це зцілення).

Мені було сорок два роки, і я вже багато років страждав на захворювання, що призводило до особливої форми хронічного гепатиту і, в кінцевому підсумку, до цирозу печінки.

Мене лікували кращі фахівці, були випробувані найрізноманітніші засоби, але все виявилося марним, і я знав, що якщо найближчим часом не станеться диво, я помру.

В одній з афінських газет я прочитав про святого Рафаїла та вирушив до того монастиря поклонитися його мощам.

Я благав його зцілити мене, але того разу не отримав проханого. Думаю, це тому, що я тоді не був особливо релігійним: не причащався та не сповідався з раннього дитинства, і Господь бачив, що мені корисніше почекати виконання прохання про зцілення. До того часу, поки моє серце не зміниться. Я поїхав додому і повісив у своїй кімнаті ікони.

Щодня молився Господу, Пресвятій Богородиці й святому мученику Рафаїлу про зцілення.

Кілька днів по тому мені прийшов лист від Катерини Літрас, благочестивої жінки, з якою я познайомився на острові Лесбос. У листі вона повідомляла, що їй з’явився святий Рафаїл і попросив написати мені, щоб я тричі сповідався та причастився. Після цього моє здоров’я поправиться.

Я так і зробив, а в кінці червня 1969 року, вже будучи при смерті, сподобився трьох чудесних відвідувань.

Святий Рафаїл з’явився мені в ніч на 26, 27 і 28 червня. Кожного разу я засинав ввечері, але незабаром прокидався, почувши голос, який говорив мені, що в кімнаті знаходиться святий Рафаїл. Моє тіло було онімілим, я не міг рухатися.

Хоч я і не бачив Святого, але всією своєю істотою відчував його присутність і відчував, як він м’яко торкається до хворого місця.

Крім цих трьох відвідувань зі мною нічого більше не сталося, але саме після них я повністю одужав.

Фахівці та мій особистий лікар, який роками спостерігав за розвитком моєї хвороби, провели аналізи й рентгенівське обстеження, що підтвердили факт одужання, за яке я до кінця днів буду славити Бога та Його Святого.

З’явлення святої Ірини

Найчастіше святий Рафаїл з’являється один, але іноді з ним приходять святий диякон Миколай і свята Ірина. Один раз (щонайменше) свята Ірина з’явилася одна, про що розповів мені герой попередньої розповіді пан Георгій Місіріс.

Кілька років тому в одній із афінських лікарень лежав чоловік зі зламаною ногою. Нога сильно боліла, і він голосно стогнав і благав святих прийти й допомогти йому.

Опівночі йому з’явилася дванадцятирічна свята Ірина в своєму звичайному жовтому платті, з косичками, і сказала: «Чому ти так сильно скаржишся? Хіба ти не знаєш, що святий Рафаїл переніс набагато гірший біль, ніж ти зараз? Треба постаратися витримати його з великою мужністю».

Через мить додала: «Проте, ми допоможемо тобі», і, осінивши його хресним знаменням, зникла, а біль у нозі значно зменшився. День пам’яті святих мучеників Рафаїла, Миколая, Ірини та мучениці Олімпіади з сестрами святкується у вівторок Світлої Седмиці.

Чудо в Афінах: Святий Рафаїл і порятунок центрального монастиря Греції

У понеділок Світлої седмиці, 20 квітня 2020 року, в Афінах сталося те, що православні віряни дійсно назвуть чудом Господнім.

Напередодні дня пам’яті святих Рафаїла, Миколая та Ірини Лесбоських, який відзначається 9 квітня та у вівторок Світлої седмиці, в одній із центральних лікарень грецької столиці «Евангелізмос» (Благовіщення) сталася подія. Вона описана медсестрою, яка залишила своє ім’я в таємниці.

Під час складного чергування в період пандемії коронавірусу, коли медичний персонал був виснажений багатьма годинами безперервної роботи, медсестра-очевидиця незвичайної події вийшла в коридор між лікарняними палатами.

У ці дні, як ніколи раніше, не було чутно дзвону з дзвіниці монастиря Петракі, резиденції Архієпископа Афінського й Усієї Еллади. Дзвін дзвонів зазвичай заспокоює як працівників медичного закладу, так і самих хворих, зміцнює їхній дух.

Незнайомець на коридорі

У цій повній тиші, як із боку монастиря, так і всередині самої лікарні, в глибині коридору з’явився священник. Чим більше він наближався, тим чіткіше медсестра бачила його характерні риси. Він був високим і широкоплечим. У його рухах відчувалася строгість і прагнення когось знайти.

Медсестра звернулася до священника: «Святий отче, чому ви не в масці?». Священник відповів, що вона йому не потрібна.

На більш суворе зауваження медсестри священник з посмішкою відповів: “Дочко моя,  добре, що ти дбаєш про своїх пацієнтів, але і я про них дбаю. Тому я тут перебуваю”.

Медсестра, побачивши світле обличчя священника, збентежена вклонилася та знову звернулася до нього: «Святий отче, мені б не хотілося ставити вас у скрутне становище, але такі правила», після чого запитала його ім’я.

Він відповів: «Рафаїл».

Медсестра, зніяковіло поспішила привітати незнайомця. «Многая літа вам! У вас завтра іменини», – сказала вона. Священник цікавився одним із хворих, до якого він прямував. Але медсестра наполягала на тому, щоб він надів маску.

У цей момент сталося щось надприроднє.

Ноги священника піднялися на 10 – 20 сантиметрів від підлоги. Медсестра була в напівнепритомному стані. Як у тумані, вона почула наступні слова священника: “Дочко моя, я поспішаю на вечірню службу в монастир Петракі…. там мене чекають (Архангели) Михаїл і Гавриїл. У монастирі свято. Ми з ранку стурбовані. Нашому Дому (монастирю) хочуть заподіяти зло. З тими, хто хоче це зло створити, я розберуся. Скільки можна!!!”.

Медсестра втратила дар мови. Священник обійшов її, як подих вітру, і зайшов до палати в пошуках того самого хворого.

Його ноги весь цей час були відірвані від підлоги. Медсестра зайшла за ним до палати, але його там не було. Хворі, які перебували в палаті, побачили тільки те, що дуже різко само по собі відкрилося вікно.

Схвильована медсестра не могла заспокоїтися. З очей текли сльози. Вона намагалася пояснити собі все, що сталося, тим, що сильно втомилася за останні дні, і їй все примарилося.

Наступного дня всі сумніви  розвіялися. Медсестра, усвідомивши все, що сталося, славила Господа.

З випуску новин вона дізналася про те, що була запобіжена спроба влаштувати вибух в монастирі Петраки. У ньому в ніч з понеділка на вівторок Світлої седмиці відзначається пам’ять святих мучеників Рафаїла, Миколая та Ірини Лесбоських. Цього дня з церкви монастиря, присвяченої Архангелам Михаїлу та Гавриїлу, виносять мощі святого Рафаїла для поклоніння.

Ось так в ніч з 20 на 21 квітня 2020 року запобігли приведенню в дію вибухового пристрою.

Монастир Петракі є резиденцією Архієпископа Афінського та Всієї Еллади. Його назва присвячена Парфенію Петракісу, ієромонаху з місцевості Діміцана. Він оновив будівлі монастиря в 1673 році. Сам монастир датується XIII – XIV сторіччями. Його будівництво було розпочато в X сторіччі.

(Ред. N.E.W.O.D.)