День пам’яті священномученика Олександра Команського

12/25 серпня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Олександра Команського, єпископа.

Святий Олександр жив у місті Комани поблизу міста Неокесарії. Він був високоосвіченою людиною, але заради Христа зневажив блага цього світу.

Святий заробляв на прожиття невеликі кошти важкою працею.

Він робив вугілля, через що ходив брудним і з нього постійно глузували. Господь же благоволив прославити смиренного мужа ще за його життя й поставив Своїм дивним Промислом святого Олександра архієреєм. Після смерті Команського архіпастиря місцеві жителі попросили Неокесарійського святителя Григорія Чудотворця поставити їм єпископа.

Святий Григорій послухався прохання мешканців Коман і прибув у їхнє місто. Почали шукати достойного чоловіка, при цьому серед тих, хто брав участь у соборі, не було згоди. Одні хотіли, щоб єпископ мав благородне походження, другі, щоб був багатим, треті — красномовним, четверті — поважним віком і на вигляд.

Олександр-вугільник єпископ?

Святитель Григорій не поспішав і чекав, щоб Господь вказав на того, хто гідний зійти на архіпастирський престол.

Він нагадав учасникам собору, як Бог обрав Давида на царство, і сказав, що не слід дивитися на зовнішність, а потрібно шукати уготованого Господом. Не всі змогли сприйняти слова архіпастиря, тому дехто почали говорити, що й Олександр-вугільник може бути обраний єпископом, якщо не зважати на зовнішній вигляд та благородство.

Почувши те, й інші присутні на соборі почали сміятися з Олександра. Святий же Григорій розсудив, що не без дії Промислу Господнього згадується цей чоловік, тому почав розпитувати про нього й захотів його побачити.

У той час Олександр стояв біля будівлі, де відбувався собор, і тримав мулів, які належали тим, хто прибув на обрання. Його привели до святителя чорного від вугілля й одягненого в руб’я. Присутні почали сміятися.

Святий не звертав уваги на їхній сміх і стояв із повагою перед єпископом, заглиблений у себе. Святитель Григорій був прозорливим і прозрів благодать Божу, що перебувала в Олександрі.

Сповідь

Він усамітнився з ним і закляв його Іменем Господнім розказати правду про себе. Благочестивий чоловік не міг збрехати й побоявся клятви, тому й розповів, як смирив себе для Бога та жив у добровільній убогості.

Під час розмови з Олександром єпископ Григорій переконався в його обізнаності в науках і Святому Письмі. Він повелів відмити і пристойно одягнути Святого та привести на собор.

Коли Олександр постав перед членами собору чистий, у світлому вбранні, всі здивувалися його благоліпному вигляду. Після того як він розважливо й мудро відповів на запитання зі Святого Письма присутні визнали його людиною вченою та розумною. Вони докоряли собі, що насміхалися з угодника Божого та вважали його безумним.

Обраний на святительський престол Олександр пройшов усі ступені посвячення й зрештою його хіротонісали в єпископа.

Єпископ Олександр добре пас словесне стадо Христове та повчав вірян не лише словом, але й власним життям.

Одного разу в Комани прибув із Аттіки молодий філософ і почав кепкувати з простоти мови єпископа, позбавленої ораторських зворотів. Святий же Олександр говорив просто, щоб його слова про спасіння були доступними для народу.

Якось згаданий філософ побачив у видінні зграю білих сяючих голубів. Їхні крила були вкриті сріблом, а пір’я – золотом. У той самий час він почув Голос, який сказав, що ті птахи — слова святителя Олександра, з яких він глузує. Після того видіння філософу стало соромно, і він прийшов до єпископа та попросив прощення.

Коли за правління римського імператора Діоклетіана почалося гоніння на християн, язичники схопили угодника Божого й почали змушувати до ідолопоклонства. Святитель не зрікся Істинного Бога. Після катувань його кинули в вогонь, де Святий і віддав душу Господу.

Слава Богу вовіки. Амінь.