Селфі-манія – ще одна небезпечна залежність
Усім вже давно відомо про інтернет-залежність, а от селфі-залежність як одну з форм — мало хто обговорює.
Захоплення фото — це добре, але воно має відображати важливі моменти життя людини, а не все, що вона робить і бачить.
Якщо розглядати з духовного погляду таку людину, то можна зрозуміти, що вона страждає на самозакоханість, марнославство та самолюбство, що межують із гордістю. У психологів виокремлюють поняття “нарцисизм”.
_____________________________________________________________________
Історія селфі
Вважається, що першим автором першого в історії людства «селфі» був у1839 році один із піонерів фотографії — американець Роберт Корнеліус. Він сфотографував самого себе вдома у Філадельфії.
До масового вжитку слово «селфі», яке означає знімок самого себе, увійшло лише кілька років тому.
Селфі (англ. «Selfie» від «self» — сам, себе, також вживають назву “себчик” – від фотографую себе, і “самчик” – від сам роблю фото, і “самознимка”) — різновид автопортрета, що полягає у фіксації самого себе на фотокамеру, подеколи за допомогою дзеркала, шнура або таймера.
Термін набув поширення наприкінці 2000-х — початку 2010-х років завдяки розвитку вбудованих функцій фотоапарата мобільних пристроїв. Оскільки селфі найчастіше виконують із відстані витягнутої руки, що тримає апарат, зображення на фото має характерний вигляд.
Проте психологи дослідили, що активно фотографувати самих себе — це не лише приємно, але й маніакально.
Селфі-манія — один із видів неврозу нав’язливих станів (обсесивно-компульсивних розладів), коли людині знову й знову потрібно підтвердження: «А я хороший! Адже правда хороший? Ну, скажіть, що правда!».
На думку психологів, розміщувати вдалі «самостріли» в соцмережах (тобто фактично показувати їх усьому світу) — яскравий симптом відразу двох комплексів:
- по-перше, заниженої самооцінки,
- по-друге, гострого браку живого спілкування.
Кожен «лайк», який з’являється під виставленим фото, автори селфі сприймають як похвалу й успіх у суспільстві.
Згодом ця похвала стає життєвою потребою: не отримавши чергову «дозу» лайків, «самострільщик» відчуває своєрідну психологічну ломку — сумує, сердиться, не знаходить собі місця, загалом перебуває в стресовому стані.
Види селфі-розладів
Три види селфі-розладів:
• межовий селфі — фотографування себе двічі-тричі на день без особливого бажання виставити знімки в соціальні мережі;
• гострий селфі — фотографування себе мінімум тричі на день і розміщення фото в соцмережах;
• хронічний селфі — фотографування в будьякий зручний момент з активним подальшим розміщенням знімків у соціальних мережах.
Межовий селфі — це крайній варіант норми, за якого вже варто замислитися: що тебе не влаштовує у власному житті, що турбує? А ось якщо захворювання переходить у гостру або хронічну форму, переборювати власні ліннощі — уже обов’язково.
Ця проблема виникла в сучасному світі через зниження цінності міжособистісних взаємин. Люди все більше опікуються кар’єрою, бізнесом, прибутками й накопиченням грошей, вони все менше уваги приділяють особистому спілкуванню, дружбі й коханню.
Багато хто сьогодні не бажає «витрачати» власні почуття на інших, але сам, як і раніше, відчайдушно потребує любові. Звідси й надмірне захоплення селфі. Лікарі називають таке самозамилування нарцисизмом.
Селфі — це спосіб повідомити світу: «Я є!» Сьогодні людина без сторінки в соціальній мережі — невидимка.
Ми живемо в схибленому на популярності світі. І постійно «продаємо» себе: профіль у соцмережі — вітрина магазину, записи — рекламний текст, а селфі — фото товару.
Ярмарок марнославства працює цілодобово! Важливо, як ти вдягнена, де вечеряла, з ким зустрічалася. Блогерам, яких природа обдарувала приємною зовнішністю, гарантований потік лайків. Ось, власне, заради чого ми й постимо знімки.
Позитивні сторони
Насправді селфі — це вже як напрям мистецтва. Усе змінилося з появою ґаджетів, що мають вбудовані камери. Тепер селфі — це, насамперед, автопортрет, зроблений за допомогою мобільного телефону або планшета.
Звичайно, селфі можуть бути чудовим інструментом роботи над собою: можуть допомогти зрозуміти себе, відкривають нові риси та простори для творчості; можуть показувати наскільки гарною може бути натуральність, а не підправлені спочатку макіяжем, а потім і фотошопом образи; можуть виконувати роль особистого літописця; у спорті можуть виконувати роль мотиватора в стилі «до і після».
Залежність
Селфі-залежність у широкому розумінні слова — нав’язливе прагнення фотографувати здебільшого самого себе та розміщувати фотографії в соціальних мережах, очікувати на їх оцінювання користувачами.
Поширенню селфі-залежності об’єктивно сприяє розвиток засобів комунікації — смартфонів, що дають змогу робити більш-менш якісні знімки без особливих зусиль.
Роль спілкування
1. Спілкування з однолітками — найважливіша умова нормального розвитку підлітка.
2. Дефіцит і проблеми реального спілкування штовхають до спілкування віртуального.
3. Організація позитивного спілкування підлітків — завдання і педагогів, і батьків.
4. Спілкування відбувається тим краще, чим цікавіші діяльність і середовище, в які занурені підлітки.
5. Спілкування має стати джерелом позитивних емоцій.
Причини виникнення залежності
Проведений аналіз дає підстави виокремити п’ять груп причин, що спричинюють селфі-залежність у підлітків:
• причини, зумовлені психологічними особливостями віку (неадекватна самооцінка, потреба в самоствердженні);
• причини, пов’язані з дефіцитом живого емоційного спілкування, зокрема й у сім’ї;
• причини сексуально-девіаційної характеру (нарцисизм, ексгібіціонізм);
• схильність до «зараження» тенденціями моди;
• відсутність смислових орієнтирів і духовний вакуум.
Симптоматика селфі-залежності
Вважається, що більш достовірні симптоми селфі-залежності не кількісні, а якісні, основними з яких визначаються:
• відчуття «кайфу» під час фотографування;
• постійне збільшення кількості знімків на день;
• вияв абстинентного селфі-синдрому;
• наявність психологічних наслідків (невротизація, поведінкові розлади тощо).
Такі симптоми аналогічні до симптомів алкогольної, наркотичної та інших відомих адикцій.
Профілактика залежності
Альтернативна значуща для підлітків діяльність, не пов’язана з фото й соціальними мережами, — кращий засіб профілактики.
Потрібно врівноважити цифровий світ аналоговим. Така діяльність має породжувати в підлітка відчуття значущості, надавати змогу підвищувати самооцінку, досягати успіху та визнання.
Найбільш прийнятні спорт, заняття мистецтвом, театралізації, прикладна діяльність, пізнавальні заходи, олімпіади, участь у військово-історичних клубах тощо.
Чим раніше виявлено перші ознаки селфі-залежності, тим легше запобігти її розвитку. Це потребує від педагогів і батьків уваги до підлітка та спостережливості.
Небезпечність селфі-залежності
Тривалі ігри зі смартфоном — аж ніяк не безневинна розвага (як думають окремі батьки, коли так само граються з власними ґаджетами).
Дратівливість, хвилювання, пригніченість, а інколи агресивність підлітка під час відсутності смартфона (або якщо розряджений акумулятор) — серйозний сигнал тривоги.
Іноді заради гарного виду люди наражають себе та тих, хто їх оточує, на смертельну небезпеку: лізуть на високі стовпи, скали, електропотяги, стають біля страшних проваль. І це все заради “вподобайки”, заради того, щоб на них звернули увагу, смерть заради хвилини слави.
Люди в минулому, напевне, не могли уявити, що їхні нащадки будуть вмирати за те, щоб зробити гарне фото над безоднею або перед пащею хижака.
Наслідки селфі-залежності можуть бути різноманітними, але головне — це зрозуміти, що ті наслідки завжди негативні.
За матеріалами джерела
