Вплив гріхів предків на життя нащадків
Коли намагаються вирішити питання про наслідки для дітей і прямих нащадків гріхів предків, наводять цитату:
“Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, що карає дітей за провину батьків до третього і четвертого роду тих, які ненавидять Мене, і творить милість до тисячі родів тим, що люблять Мене і дотримуються заповідей Моїх”1(Вих. 20:5,6).
Тут ясно говориться про те, що Господь карає за провину батьків не безвинних дітей, а тільки тих, чия власна злочинність (які ненавидять Мене) спадково пов’язана з гріхами їхніх батьків. Це переконання повністю підтверджується наступними цитатами:
“Батьки не повинні бути покарані смертю за дітей, і діти не повинні бути покарані смертю за батьків; кожен повинен бути покараним смертю за свій злочин2“(Втор. 24:16).
“У ті дні вже не будуть говорити: “батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома”, але кожен буде помирати за своє власне беззаконня; хто буде їсти кислий виноград, у того на зубах і оскома буде”3 (Єр. 31:29,30).
Також:
Ви говорите: “чому ж син не несе провини батька свого?” Тому що син чинить законно й праведно, усіх уставів Моїх дотримується і виконує їх; він буде живий. Душа, яка грішить, вона вмре; син не понесе провини батька, і батько не понесе провини сина, правда праведного при ньому і залишається, і беззаконня беззаконного при ньому і залишається. І беззаконник, якщо навернеться від усіх гріхів своїх, які робив, і буде дотримуватися всіх уставів Моїх і чинити законно і праведно, живий буде, не помре”4(Єз. 18:19-21).
Питання про покарання дітей за гріхи батьків наполегливо ставиться мабуть тому, що іноді ясно спостерігається в декількох поколіннях духовне безпліддя, моральне неблагополуччя, життєві негаразди. Самі представники цього роду нерідко говорять про “родове прокляття”, про “родовий гріх”. Але це не покарання за гріхи дідів і батьків.
Коли люди грішать, і це відбувається систематично, вмикаються механізми спадковості.
Дуже часто діти наслідують світогляд своїх батьків, їхні гріхи, зокрема їхню ненависть до Бога. Ненавидячи Бога та відкинувши Його, люди (та їхні діти) відвертаються від джерела життя й активно наближають свою смерть. Найяскравіший приклад – наркомани, алкоголіки. Дуже часто, якщо діти живуть у сім’ї, де батько й мати – алкоголіки, то й самі діти стають алкоголіками.
Це – не правило, бувають і винятки, але це відбувається дуже часто. Тому люди, які грішать проти Бога, накликають нещастя на себе й самі прирікають до нещасть своїх дітей.
Доречне питання: чи в рівних умовах перебувають люди стосовно спасіння? На це треба рішуче відповісти, що Господь Бог не лише всім бажає спасіння, але й дарував кожному таку можливість.
До якого б роду людина не належала та в якій би сім’ї не народилася, для кожної людини відкриті ворота Небесного Царства та можливість спасіння. Людина не перебуває в фатальній залежності гріху, в яких би умовах вона не знаходилася. У цьому таємниця людської свободи.
Це не абстрактна можливість зробити вибір між добром і гріхом, а реальна можливість, якій сприяє Божественна благодать, коли Господь бачить навіть найменший прояв благої рішучості. Про цю невід’ємну для кожного свободу каже святий апостол Павло: “Гріх не повинен над вами панувати, бо ви не під законом, а під благодаттю”5(Рим. 6:14).
“Коли примножився гріх, стало більше благодаті”6(Рим. 5:20).
Отже, тим, хто, здавалося, позбавлений сприятливих умов для духовного життя, подається особиста допомога Божа, яка покриває брак умов. Від нашого вільного вибору залежить скористаємося ми цим чи ні.
Ієромонах Іов (Гумеров)
