На початку IV сторіччя, під час царювання імператора Максиміана в місті Едесі Македонській жила християнка Васса з синами Феогнієм, Агапієм і Пістом.

Імператор оприлюднив наказ, який зобов’язував усіх підданих принести жертву язичницьким богам з нагоди його дня народження.

Багатьох християн охопив страх і вони підкорилися нечестивому правителю, але міцно стверджені у вірі чинили героїчний опір.

Серед них була й свята Васса з синами. Вона походила з сенаторської родини, а християнську віру прийняла від батьків, у ній же виховувала й своїх дітей.

Чоловіком її був Валеріан, один із знатних жителів міста, який згодом став язичницьким жерцем. Він перший приніс жертвоприношення ідолам.

Побачивши те, Васса відвела вбік синів і сказала, що їм не личить наслідувати батька. Вона розповіла, що, прагнучи до Христа й знехтувавши тимчасовим, вони отримають нетлінні вічні блага від Господа.

Феогній, Агапій і Піст послухалися слів матері, відмовилися принести жертву ідолам.

Тоді Валеріан доніс правителеві на свою дружину і дітей.

На очах у матері почали катувати дітей.

Старшого, Феогнія, повісили й стругали залізними кігтями. Отроку Агапію здерли з голови до грудей усю шкіру, але мученик не видав жодного звуку. Потім почали мучити й молодшого сина Піста.

Мати не переставала зміцнювати їх у терпінні страждань за Христа. Насамкінець отрокам відрубали голови.

Святу Вассу ув’язнили, язичники принесли їй їжу та переконували підкоритися наказу імператора. Вона нічого не відповіла їм і відкинула всі запропоновані харчі. Через сім днів ангел підкріпив її небесною їжею.

Під час подальших мук Мучениця залишилася неушкодженою від вогню, води та звірів. Благодать Божа захистила Вассу так само від гарячої печі та ударів камінням.

Коли її привели до язичницького капища, вона розбила статую Зевса. Тоді Мученицю кинули в морську безодню. Але несподівано для всіх підплив корабель, і Святу підняли на нього три світлоносних чоловіки. Преподобний Никодим Святогорець вважав, що це були її діти, яких раніше замучали.

Через вісім днів свята Васса сама зійшла з корабля до правителя острова Алон, що недалеко від Кізіка, у Препонтиді, або Мармуровому морі.

Спочатку правитель умовляв її спокусами багатих дарів і одягу. А після тортур лякав муками та змушував християнку принести жертву богам.

Зрештою, він запитав її, чому вона не боїться померти.

Свята Васса відповіла: «Я поспішаю позбутися смерті й успадкувати життя вічне». Після побиття палицями їй відсікли голову.

Згодом на честь Мучениці на піднесеному місці спорудили церкву, яку звідусіль було видно морякам, які вважали її своєю покровителькою.

Відомо, що близько 450 року в Халкідоні вже існувала церква на честь святої мучениці Васси.

Молитва святій Вассі позбавляє від зневіри, допомагає морякам у подорожах і батькам у вихованні. Мучениця також подає тим, хто звертається до неї, зцілення, стійкість у вірі та підтримку у важких життєвих обставинах.

Слава Богу вовіки.