День пам’яті преподобного Андріана Ондрусівського

26 серпня/8 вересня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Андріана Ондрусівського.

Святий Адріан (у миру Андрій Завалішин) був дворянином і володів багатим маєтком (Андріївщиною), що розташовувався за 9 верст від обителі Олександра Свірського.

Якось під час полювання він зустрівся з преподобним Олександром і з того часу почав відвідувати його заради повчання. Монастирській братії святий постачав хліб. Згодом Андрій зрікся світу й прийняв чернечий постриг у Валаамському монастирі.

Ондрус

Через деякий час Адріан віддався чернечим подвигам у відлюдному місці на півострові Ладозького озера. Там був збудований Миколаївський храм. Неподалік від чернечого поселення в густому лісі переховувалися розбійники, отамана яких звали Ондрусом. Коли Ондрус зустрів святого Адріана, то зажадав, щоб монахи покинули місце свого проживання.

Преподобний довго благав розбійника дозволити їм залишитися й обіцяв молитися за нього Богу. Хоча отаман і посміювався над Святим, але зрештою погодився. Невдовзі після цього Ондрус опинився в полоні в іншої ватаги розбійників, що мала пристанище на каменистому Сторожевському мисі.

Він розумів, що його не обійдуть катування та смерть і почав палко каятися в колишніх злодіяннях.

У той час полонений несподівано побачив святого Адріана, який сповістив йому, що з милосердя Божого він вільний. Потім преподобний зник, а Ондрус опинився на березі озера без кайданів, причому довкола нікого не було.

Навернення розбійника

Вражений чудом, розбійник поспіхом прийшов у Адріановий монастир і застав усіх на молитві. Він довідався, що Адріан із обителі нікуди не виходив. Тоді врятований злочинець залишився в монастирі й завершив життя в покаянні.

Згодом розкаявся й розбійник із іншої ватаги. Його постригли в чернецтво з іменем Кипріан, і через деякий час він заснував новий монастир та отримав від Господа дар звершення чудес. Цар Іоанн Грозний знав преподобного Адріана й давав пожертви обителі.

У 1549 році святий Адріан став хрещеним батьком царської дочки Анни. На шляху, коли угодник Божий повертався до свого монастиря, поблизу поселення Обжі на нього напали злочинці й убили. Вони думали, що в Преподобного були гроші, але нічого не знайшли.

Монахи обителі довго і даремно чекали свого наставника. Через два роки Святий з’явився у видінні старцям монастиря та розповів про свою смерть і місце, де злодії залишили його тіло. Наступного ж дня братія знайшла нетлінні мощі Адріана в болоті, перенесла їх у монастир і поховала біля стіни храму на честь святителя Миколая.

Невдовзі православні почали шанувати пам’ять угодника Божого як святого.

У 1819 році гробу преподобного Адріана поклонився імператор Олександр І, після чого пожертвував у монастир церковний посуд і богослужбові книги. У 1828 році чесні мощі угодника Божого поклали в новозбудованому кам’яному храмі на честь Введення Пресвятої Богородиці.

Слава Богу вовіки. Амінь.