День пам’яті святих Кукші та Пимена Печерських

Священномученик Кукша

Преподобний Кукша тривалий час подвизався ченцем у Києво-Печерському монастирі. Прагнучи донести світло Христової віри якомога більшій кількості людей, він займався місіонерством.

Будучи  ієромонахом, подвижник з благословення митрополита проповідував християнську віру серед в’ятичів, багатьох із них він охрестив. Ті племена жили на річці Оці та займали територію Орловської й Калузької областей. Пізніше Брянської, півдня Московської, Тульської, Воронезької, Липецької та Рязанської областей.

Преподобний Нестор Літописець (пам’ять 27 октября / 9 листопада), коли описував в’ятичів, обурювався їхніми мерзенними звичаями й додавав, що вони так живуть «навіть і до нинішнього дня», залишаючись незнайомими з законом Божим і творячи свій закон.

Силою Господа Іісуса Христа преподобний Кукша творив багато великих чудес: виганяв бісів, під час посухи викликав дощ, висушив озеро й показав багато інших різних дивовижних знамень.

Усікновення

Язичницькі жерці підбурили проти Кукші людей і ті поствстали проти нього. Язичники не стерпіли світла Божої  благодаті й замучили Святого до смерті, відрубавши при цьому йому голову. Разом із ним стратили і його учня Нікона. У акафісті всім преподобним Печерським про нього сказано: «Радій, Кукшо священномучениче, бо язичників множество до Христової віри привів ти; радій, бо за Христа з учнями своїми ти усічення голови претерпів».

Святитель Симон, єпископ Володимирський і Суздальський (ХII; пам’ять 10 травня), в посланні до преподобного Полікарпа, архімандрита Печерського († 1 182; пам’ять 24 липня), писав про преподобного Кукшу:

«Як можу гідно прославити святих мужів, що були в святому Печерському монастирі , в якому язичники хрестилися і ставали ченцями, а іудеї приймали святу віру? Але я не можу промовчати про блаженного священномученика і черноризця цього монастиря Кукшу, про якого всі знають, що він проганяв бісів, хрестив в’ятичів, дощ звів, висушив озеро, звершив багато інших чудес і після багатьох мук убитий був з учнем своїм Никоном».

Преподобномученику Кукші на час його приставлення було близько 30-35 років. За одними джерелами мученицька смерть сталася після 1114 р., за іншими — у середині XII ст.

Блаженний Пимен посник

У той же час у Печерському монастирі суворо подвизався блаженний Пимен посник. За великі чернечі подвиги Бог нагородив його великим даром зцілення хворих, також він міг пророкувати майбутнє причому далеке, невідоме й таємне. 

Пимен зцілив багатьох хворих і навіть за два роки передбачив свою блаженну смерть, а також убивство блаженного Кукші, який у той час перебував далеко від монастиря. Провидівши вбивство блаженного Кукши, він вигукнув посеред церкви Печерської: «Брат наш Кукша протіву свєта убієн бисть»¹(«Брат наш Кукша цього дня вбитий!»)

І, сказавши це, преставився в один день зі святим Кукшею та учнем його. Того дня над Печерським монастирем бачили три вогненні стовпи. Отож, вони троє разом отримали тричисленну радість, про яку сказано: «не бачило того око й вухо не чуло, і на серце людині не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його»²(1Кор. 2:9).

Мощі святих

Київські монахи відправили людей у країну вятичів на рзшуки тіл місіонерів. Іноки, що прибули, відвезли святі тіла обох просвітителів до Києво-Печерської лаври та розмістили їх в Антонієвих печерах. 

Мощі преподобних священномученика Кукші та Пимена посника зберігаються в Ближніх печерах і дотепер. На карті 1638 року зазначений «святий чернець Кукша чудотворець». На картах 1661 і 1703 років його ім’я, з невідомої причини, пропущено. На карті 1744 року знову згаданий «святий мученик Кукша».

В акафісті всім Печерським преподобним сказано: «Радуйся, Кукшо, священномучениче, бо язичників множество до Христової віри привів ти; радуйся, бо за Христа з учнями своїми ти усічення голови прийняв». «Радуйся, Пимене, вибраний сосуде Духа Святого».

Слава Богу вовіки.