Свт. Феофан: Про розвиток духу церковності в дітях

Цим засобом (тобто церковністю) святий Феофан радить починати користуватися якомога раніше, ще з колиски.

У період дитинства найкращими незамінними способами впливу на душу дитини, на  глибоке переконання святителя Феофана, є церковність і благочестя батьків.

Часте причастя дітей Святих Таїн, носіння до церкви, прикладання до святого хреста, Євангелія, ікон, окроплення святою водою, куріння ладаном, благословення священника та інше складає рятівну атмосферу навколо немовляти й дивним чином обігріває та живить благодатне життя її.

Але вся ця духовна атмосфера може виявитися малосильною та недійсною, якщо батьки при цьому не будуть мати духа благочестя. Цим духом благочестя батьки можуть благотворно вплинути на дух немовляти, яке в перші місяці та навіть роки ніби не має ще руху.

Батьки впливають на душу своєї дитини безпосередньо через серце.

«Кращий зовнішній провідник, – каже Святитель, – погляд. Тоді як в інших почуттях душа залишається прихованою, око відкриває її погляду інших. Це точка зустрічі однієї душі з іншою. Нехай же через цей отвір проходять до душі дитині душі матері та батька з почуттями святими».

Усе це разом буде благотворно та рятівно впливати на формування характеру дитини та виховувати християнський дух.

Святитель Феофан Затворник каже ще, що, почавши таке налаштування від колиски, потрібно продовжувати його й потім у весь час виховання: і в дитинстві, і в юності, і в юнацтві.

Церква, церковність та святі Таїнства – як скинія для дітей, від якої вони не мають відходити. Більше того, цим одним можуть бути замінені та замінюються не без успіху, всі інші засоби виховання.

У давнину так переважно й виховували. Зі зростанням немовляти поступово одна за одною починають прокидатися та проявляти себе сили тіла, душі та духу, починається це з нижчих і закінчується вищими.

Внаслідок цього на батьків та вихователів накладається обов’язок спостереження за їхнім розвитком та напрямком. Причому не просто спостереження, а й активна дія з їхнього боку.

Пробудження сил, а разом із ними відповідних потреб, починається з тілесних: харчування, руху, чутливості чи діяльності нервів.

Святитель Феофан вважає ці потреби немаловажливими як для життя взагалі, так і для життя морального, бо тіло, зазвичай, є місцем для пристрастей.

Виходячи з таких міркувань, Святитель каже, що їх необхідно поставити у належні межі та закріпити добрими навичками, щоб потім менше було від них занепокоєння.

Свт. Феофан Затворник Вишенський