День пам’яті священномученика Мирона (Ржепіка)
31 серпня/13 вересня Православна Церква вшановує память священномученика Мирона (Ржепіка), пресвітера.
Святий Мирон народився в 1885 році в селі Кучкарівці Луцького повіту Волинської губернії.
Його батьки Іоанн і Марія Ржепіки були чехами за походженням та сповідували католицтво. Тож сина вони хрестили в костелі з іменем Мирослав.
У 1887 році подружжя Ржепіків навернулося до Православ’я, тоді Мирослава нарікли Мироном на честь священномученика Мирона Кізіцького.
Мирон навчався в Клеваньському духовному училищі, Волинській Духовній семінарії та в Московській Духовній академії, яку закінчив у 1910 році зі ступенем кандидата богослов’я.
Того ж року він став викладачем у Таврійській Духовній семінарії. А в 1912 році після одруження на Єлизаветі Петрівні удостоївся сану ієрея й почав викладати Закон Божий у Лубенській Учительній Семінарії Полтавської губернії.
У 1915 році отець Мирона перевели в Кашинську Духовну семінарію Тверської губернії, де він викладав Святе Письмо й тимчасово виконував обов’язки інспектора.
Коли до влади прийшли більшовики, духовні навчальні заклади закрили. Кашинська Духовна семінарія стала школою ІІ ступеня, і святий Мирон працював у ній вчителем іноземних мов і креслення.
У 1926 році отця Мирона призначили настоятелем П’ятницького храму в місті Сергієві (нині Сергіїв Посад) і невдовзі він удостоївся сану протоієрея.
У 1828 році П’ятницький храм закрили, і Святий почав служити в храмі на честь апостолів Петра й Павла.
У 1930 році заарештували 60-ть священнослужителів і мирян області, в тому числі й отця Мирона. Арештованих ув’язнили в Бутирській тюрмі.
Отцю Мирону приписали членство в Загорському філіалі контрреволюційної організації «Істинні християни», участь у нелегальних зібраннях у вівтарі храму, проведення антирадянської агітації.
У травні 1931 року Святого засудили до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах із відбуванням строку в Сибірському ВТТ.
Роки позбавлення волі були непомірно тяжкими як фізично, так і духовно.
З 1934 року угодник Божий перебував в Чістюньгському окремому табпункті Кемеровської області. В одному бараку з ним жили архієпископ Ювеналій (Масловський) і десяток інших священнослужителів.
У 1937 році гоніння на Церкву посилилися. Нові біди чекали й на в’язнів. В ув’язненого духовенства провели обшук. У протоієрея Мирона знайшли антимінс, Євангеліє, молитовник, служебник, дерев’яний хрест і вічний календар (пасхалію).
Лжесвідки донесли, що священники звершують вечорами в бараку Богослужіння та протидіють культурно-виховній роботі.
У серпні 1937 року протоієрея Мирона звинуватили в антирадянській діяльності та використанні релігійних забобонів серед ув’язнених і вільнонайманих працівників.
На допитах Святий заперечував свою провину, нікого не видав і визнав, що служив Богу й у таборі.
7 вересня 1937 року угодника Божого засудили до розстрілу.
13 вересня вирок привели у виконання. Протоієрея Мирона розстріляли разом із іншими священнослужителями та поховали в невідомій спільній могилі Західносибірського краю.
Слава Богу вовіки. Амінь.
