День пам’яті святителя Іоанна Посника

2/15 вересня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Іоанна Посника, Константинопольського патріарха.

Святий Іоанн походив із Константинополя й звершував свій життєвий подвиг за правління візантійських імператорів Юстина ІІ (565–578), Тиверія (578–582) та Маврикія (582–602).

Він був майстром золотих справ і жив боговгідно. Святий роздавав щедру милостиню та приймав у своєму домі мандрівників.

Пений час у домі Іоанна жив палестинський монах Євсевій. Якось той монах та Іоанн ішли поруч: Євсевій був із правого боку від Іоанна.

Раптом він почув, як хтось звернувся до нього й сказав, що не слід йому йти праворуч від великого.

Про той випадок Євсевій розповів Константинопольському патріарху Євтихію, і той почав схиляти Іоанна до прийняття постригу.

Одного разу під час молитви в храмі святого Лаврентія Іоанн мав дивне видіння. Він побачив у вівтарі велику кількість святих, які облачалися в біле й блискуче вбрання та співали.

Згодом із вівтаря вийшов муж із посудиною і почав роздавати милостиню бідним. Проте посудина не порожніла до тих пір, поки один із убогих, стиснутий натовпом, не вигукнув: «Господи помилуй, коли ж спорожніє посудина ця!». Тієї ж миті та посудина спорожніла.

Святий здивувався таким видінням і замислився. Видіння ж провіщало його майбутній високий сан і благодіяння бідним.

Після смерті патріарха Євтихія Іоанна обрали його наступником, але він не погоджувався зійти на святительський престол.

Тоді ж Господь напоумив його грізним видінням. З одного боку від себе Святий побачив море, що піднімалося до небес, і вогненну піч, а з другого боку — безліч Ангелів, які погрожували йому покаранням за те, що він не приймає святительського престолу.

Наляканий тим видінням Іоанн, хоч і всупереч своїй волі, став патріархом Константинопольським. У тому сані він перебував до самої смерті й жив стримано та доброчесно.

Господь наділив Святителя даром звершення чудес. Іоанн чудесно втихомирив бурю на морі та зцілив сліпця з міста Гази. Коли в Константинополі був страшний мор, Святий своїми молитвами випросив у Господа його припинення.

Дивовижним було й стримання Святителя. Він вживав їжу лише один раз на тиждень. При цьому трапеза його складалася з овочів чи фруктів. Спав Святий сидячи й зовсім мало.

Своїми постійними молитвами та постом Іоанн беріг паству від видимих та невидимих ворогів. Неодноразово він рятував місто від нашестя завойовників. Також Святитель був батьком для сиріт, годувальником бідних і захисником скривджених.

Якось у Константинополі на святу П’ятидесятницю мало відбутися кінне змагання. Святитель же молив Бога, щоб Він показав знамення й змагання не відбулося.

По молитвам Іоанна, коли народ вже зібрався на видовище, раптом зірвалася сильна буря з грозою та градом, і, налякані негодою, люди розбіглися.

Молитвами святителя Божого хворі дивним чином зцілювалися від недугів, безплідні жінки народжували дітей, біснуваті звільнялися від нечистих духів.

Помер святий Іоанн у старості. Попрощатися з померлим прийшов начальник області Ніл. Коли він нахилився й поцілував Святителя, той на очах у всіх прошепотів йому щось на вухо. Проте начальник області нікому не відкрив того, що сказав йому Святий.

Чесне тіло патріарха поховали у вівтарі церкви на честь святих Апостолів. Його кончина настала 2 вересня 595 року.

Слава Богу вовіки. Амінь.