День знайдення мощей праведного Феодосія Мелітопольського
5/18 вересня Православна Церква вшановує пам’ять Знайдення мощей праведного Феодосія Мелітопольського, пресвітера, сповідника.
Святий Феодосій (Феодосій Пилипович Станкевич) народився в 1872 році в селі Черлинкові (нині частина села Бохоники) Юзвинської волості (нині село Некрасове) Вінницького повіту Подільської губернії в сім’ї псаломщика.
Після закінчення церковної школи він навчався в духовному училищі в містечку Шаргороді Могилівського повіту, а потім у Подільській Духовній семінарії (у Кам’янці-Подільському), яку закінчив у 1893 році.
Святий служив псаломщиком у храмі села Косиківці Новоушицького повіту Подільської губернії.
Влітку 1894 року його хіротонісали в ієрея й призначили на служіння в храм на честь Архістратига Михаїла села Завадівки Кам’янець-Подільського повіту Подільської губернії.
Угодник Божий рано овдовів. У ранньому віці померла і його дочка.
У той час для духовної опіки військового флоту призначалися ієромонахи та священники-вдівці.
У 1901 році за власним проханням отця Феодосія призначили священником на ескадрений броненосець Тихоокеанської ескадри «Сисой Великий».
Коли той корабель пішов у Кронштадт, священник почав виконувати пастирські обов’язки на броненосному крейсері «Росія».
У 1904 році в бою з ескадрою японських броненосців крейсер був сильно пошкоджений. Тоді отець Феодосій отримав поранення та контузію, внаслідок чого сильно погіршилися його слух та зір. За ревну службу він отримав низку нагород.
Після закінчення російсько-японської війни крейсер повернувся в Кронштадт, і угодник Божий почав служити на крейсері «Богатир».
У Кронштадті отець Феодосій познайомився з праведним священником Іоанном, який подарував йому ікону Спасителя. Перед тією іконою Святий молився до своєї кончини.
У 1909 році угодник Божий почав виконувати обов’язки благочинного духівника загону суден.
У 1911 році його перевели на служіння в Миколаївський морський собор міста Миколаєва та призначили благочинним берегових військових церков Одеського військового округу.
У 1914 році, коли почалася Перша світова війна, отеця Феодосія відкомандирували до Севастополя у Чорноморський Флотський екіпаж.
У 1918–1919 роках він працював конторником у штабі Морської оборони, після чого повернувся до священницького служіння.
Святий опікувався пораненими в шпиталях і священнодіяв у Миколаївському храмі Татарської Слобідки.
Коли в 1924 році безбожна влада закрила храм, він не залишив парафіян без пастирської опіки та продовжував служити людям. Пізніше отець Феодосій служив у Митрофанівському храмі.
Угодник Божий залишився вірним канонічній Церкві й зазнав гонінь із боку богоборчої влади.
У червні 1927 року його заарештували. Допитані свідки дали показання, що під час Богослужінь отець Феодосій завжди поминав патріарха Тихона, а після його кончини Місцеблюстителя митрополита Крутицького Петра. Також доносчики писали, що священник пояснював різницю між канонічною Церквою й оновленським розколом, закликав людей не ходити в храми, де духовенство ухилилося в оновленство.
Сам святий на допиті сказав, що неухильно дотримується заповідей Христа і, якщо відступить від них, то не буде християнином. Також він сказав, що оновленцем ніколи не стане.
У 1926 році заарештували, а потім засудили та вислали за контрреволюційну діяльність священника Іоанна Хорошунова.
Отець Феодосій молився під час Богослужінь про його звільнення та влаштовував за нього молебні, чим нібито «розпалював у вірян релігійний фанатизм та ненависть до радянської влади».
Коли отця Іоанна вислали, у його домі, де мешкала матушка, почали у вечірню пору збиратися віряни. Вони пили чай і розмовляли на різні теми, зокрема про виклики в ДПУ, про розкол, про поминання патріарха Тихона. Щодо цього сусідка матушки дала показання. Вона сповістила, що люди збиралися за сигналом — запалена лампадка на вікні. Ініціатором зборищ заявили отця Феодосія; на зборах говорили про швидкий кінець радянської влади і прихід Архістратига Михаїла, який буде царювати. Батюшку виставили як першого закоперщика та ненависника радянської влади.
В обвинувальному висновку такі дії кваліфікувалися як «таємні зборища», які обвинувачений влаштовував спочатку в храмі, а потім на квартирі у висланого за контрреволюцію священника Хорошунова. Далі писалося, що він проводив агітацію та пропаганду проти влади серед вірян, причому використовував релігійні забобони мас із метою підриву авторитету влади.
Справу Святого розглядала Трійка при Секретному відділі ОДПУ. У листопаді Спецрада при Колегії ОДПУ постановила звільнити Святого з-під варти та заборонити йому проживання в ряді міст і Криму строком на три роки. Отця Феодосія вислали до Мелітополя.
У 1929 році Святий розпочав своє священницьке служіння в Архангело-Михайлівському храмі села Семенівки Мелітопольської округи.
У 1933 році його перевели служити у храм на честь святого Іоанна Богослова в передмістя Дніпропетровська, а в 1934 році — в село Піщане, в кладовищенську церкву на честь Усічення голови Іоанна Предтечі.
У листопаді 1937 року отця Феодосія заарештували й ув’язнили в Мелітопольській тюрмі.
Йому приписали участь у «контрреволюційній фашистській організації церковників». При цьому лжесвідком про наявність самої організації та причетність до неї низки священнослужителів став архієпископ Дніпропетровський Георгій (Делієв), який назвав себе керівником її Дніпропетровського відділення.
У одному з протоколів допиту зазначалося, що задачею фашистських груп була дезорганізація мобілізації, підрив залізничного транспорту, псування залізничних шляхів у стратегічних місцях, подальше об’єднання в озброєні контрреволюційні повстанські загони, що діятимуть в тилу.
Співробітники НКВС не змогли добитися від Святого зізнання в пред’явлених йому звинуваченнях, і 60-річний майже глухий отець Феодосій вийшов на волю, пробувши в тюрмі більше року.
У 1941 році угодник Божий став настоятелем храму на честь митрополита Московського Олексія в селищі Кручі Мелітопольського району, де священнодіяв майже до смерті.
12 листопада 1950 року Святий відійшов до Господа. Його поховали на Красногорівському кладовищі Мелітополя. У 1995 році Священносповідника реабілітували.
За молитовною допомогою до отця Феодосія зверталося багато людей. Його допомога була дієвою, люди зцілювалися від тяжких хвороб.
Жителі Мелітополя любили доброго, лагідного й смиренного священника та доглядали його могилу. На могилі почали звершуватися чудеса.
Зібрані описи тих чудес подали на розгляд спеціальної комісії Синоду Української Православної Церкви.
18 вересня 2012 року відбулося знайдення мощей отця Феодосія. Біля могили Святого було звершене Богослужіння. З могили зняли надгробок, і робітники прокопали землю до гробу. Мощі з могили піднімали лише священники. У гробі прогнулася кришка. Коріння дерев заважало проводити земляні роботи.
Знайдені мощі угодника Божого виявилися нетлінними. Їх облачили в спеціально пошите церковне вбрання й помістили в дерев’яну раку, яку встановили в Олександро-Невському соборі міста.
Першою отримала зцілення від мощей Святого працівниця церковної крамниці. Від високого тиску в неї боліла голова. Жінка приклала до голови хустину, якою були покриті мощі, й біль відступив.
13 жовтня 2012 року протоієрея Феодосія Церква прославила в сонмі місцево шанованих святих Запорізької єпархії.
Слава Богу вовіки. Амінь.
