День пам’яті преподобномученика Макарія Канівського
7/20 вересня Православна Церква вшановує пам’ять преподобномученика Макарія Канівського, Пінського, Овруцького, Переяславського, ігумена.
Святий Макарій подвизався в XVII сторіччі. Для Західної Русі це був тяжкий період насадження унії й татарських набігів.
Преподобномученик походив із волинського міста Овруча. Він народився в 1605 році в знатного подружжя Токаревських, що були ревними поборниками Православ’я. Батьки виховували в отрокові страх Божий, любов до молитви та храму.
Святий навчався в Овручі при Успенській обителі та після смерті батьків прийняв у ній чернечий постриг. Молодий монах любив молитися й читати твори Святих отців.
У 1625 році Макарій перейшов у Куп’ятицьку Пінську обитель, де прославився своїми подвигами та благочестям, за що в 1630 році удостоївся сану ієродиякона, а через два роки ієромонаха.
У 1637 році монахи Симонівської Брестської обителі просили ігумена Куп’ятицького монастиря відпустити до них настоятелем Макарія.
Проте ігумен Іларіон (Денисевич) не відпустив Святого, а послав його в Київ до митрополита Петра Могили, щоб вручити йому зібрані братією на перебудову Софійського храму кошти.
У свою чергу Макарій мав попросити допомогу на будівництво й оновлення монастирського храму, що зруйнувався.
Митрополит видав Святому універсальний лист для збору пожертв і в 1638 році поклав на нього обов’язки настоятеля Каменецької Вокресенської обителі (Гродненська область).
Цією обителлю Преподобний управляв до 1642 року, коли її пограбували й захопили уніати.
Призваний в ігумени братією Куп’ятицького монастиря, Святий управляв ним до 1656 року. Після того до 1659 року він був настоятелем Пінської обителі.
У 1660 році святого Макарія удостоїли сану архімандрита. Макарій керував Овруцьким Успенським монастирем.
У ті часи католицька Польща намагалася насадити православним унію та католицтво.
На монастир святого Макарія неодноразово нападали уніати та монахи-домініканці. Вони грабували майно, кривдили та били братію. Проте угодник Божий не впадав у відчай і повчав братію уповати на небесне заступництво.
Коли в 1671 році уніати напали на обитель, то почали схиляти преподобного Макарія до переходу в унію.
Святий відповів їм, що яке спілкування може бути з ними в православних, якщо вони залишили правила Вселенських Соборів. Також він вказав, що вони прийняли передання брехні та замість того, щоб бути під Головою Церкви Іісусом Христом, схилилися перед земним владарем — папою Римським.
Тоді поляки розорили Овруч і монастир, а монахів розігнали. Обитель запустіла, і Преподобний пішов подвизатися в Києво-Печерську Лавру, де перебував два роки.
Після того угодник Божий став настоятелем Канівського монастиря й прославився даром звершення чудес та прозорливістю. Багато людей приходили до нього й отримували повчання та зцілення.
Якось угодник Божий зцілив осліплого мешканця Канева, і той, вдячний за своє зцілення, збудував церкву на честь Богоявлення Господнього.
У однієї благочестивої жінки був лінивий син, що мав погану вдачу. Преподобний порадив йому уважно читати одну молитву «Отче наш». Юнак послухався поради й невдовзі став доброчесною людиною.
За два роки до своєї смерті архімандрит Макарій передрік про розорення міста й свою страждальницьку кончину. Він постійно закликав вірян твердо стояти в сповідуванні Православ’я.
У 1675 році гетьман Дорошенко, який часто відвідував Преподобного, відмовився від підданства Туреччині й перейшов у руське, мабуть, не без поради угодника Божого.
У 1678 році турки й татари напали на місто і вторглися у святу обитель. Вони почали бити старця Макарія та вимагали сказати, де заховані монастирські золото та майно.
У відповідь Преподобний говорив, що його золото на Небі, а не на землі. Нечестиві ж нещадно били угодника Божого палками, ламали його руки й ноги залізними знаряддями, здирали заживо шкіру. Святий молився Господу та мужньо терпів тортури.
7 вересня 1678 року архімандрита Макарія обезголовили. Віряни взяли його тіло й перенесли в монастирський храм. Тоді загарбники підпалили церкву, й у вогні та диму загинули всі, хто в ній переховувався.
Уцілілі мешканці міста знайшли мощі преподобномученика Макарія нетлінними. Вони поховали їх під жертовником храму.
У 1688 році гріб угодника Божого відкрили, й у повітрі розлилися пахощі. Мощі Святого через небезпеку нового нападу на Канівську обитель перенесли в Михайлівський Переяславський монастир, а після його закриття — у Переяславську Вознесенську обитель Полтавської губернії.
У 1942 році мощі Преподобномученика потрапили в Троїцьку церкву міста Черкас. З 1965 року вони почивали в черкаському храмі на честь Різдва Пресвятої Богородиці.
26 мая 2003 року мощі преподобномученика Макарія перенесли в Черкаський Свято-Михайлівський кафедральный собор.
Слава Богу вовіки. Амінь.
