День пам’яті преподобного Феодота (Левченка) Глинського

9/22 вересня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Феодота (Левченка) Глинського, монаха.

Святий Феодот (Феодосій Левченко) народився в поселенні Черторичі Глухівського повіту Чернігівської губернії та походив із простих козаків.

Вихований у страху Божому він із дитинства любив святе та доброчесне життя. З часом Святий вирішив зректися світу й із документом на вільне проживання в різних місцях Російської імперії залишив рідний край.

Він поселився в малолюдній Глинській пустині й почав подвизатися на кухні. Феодосій слухняно та старанно рубав дрова, носив воду та помиї, прибирав приміщення, мив посуд і виконував найважчі та брудні кухонні роботи.

Упродовж усього багаторічного подвижництва в монастирі, навіть будучи старшим поваром, він не мав окремої келії й жив на кухні.

Так у великих трудах, терпінні та самозреченні Преподобний провів близько 70-ти років.

Угодник Божий гаряче та ревно молився, й декотрі послушники чули, як він ночами у своїй келії звершував безліч земних поклонів із Іісусовою молитвою та молитвою до Божої Матері.

Дехто з людей грубо та зневажливо ставилися до простого та добросердного Феодосія й часто били його. Він без нарікань терпів знущання, зростав у чеснотах і полум’янів ревністю до Бога.

Угодник Божий досягнув висоти безпристрасності й отримав дар не лякатися духів злоби та прозрівати підступні задуми диявола, про які повідомляв братії та які намагався зруйнувати.

Братія та всі знайомі з глибокою повагою й благоговінням ставилися до прозорливого подвижника.

У той час його постригли в рясофор та назвали Феодотом.

Настоятель пустині ігумен Філарет також глибоко шанував Святого й вважав, що його молитовне заступництво за обитель має велику силу перед Богом. Він говорив братії, що молитва старця Феодота привертає до них благовоління Боже.

Одного разу старець Макарій, який обіймав посаду благочинного, вийшов під час ранкового Богослужіння з храму й побачив над братською кухнею стовп світла. Просвітлений духом Божим, він зрозумів, звідки таке з’явлення, пройшовши кухонним коридором до дверей кухні, він крізь щілину побачив Феодота, що стояв перед іконою Спасителя та молився з піднятими вгору руками.

При цьому з вуст Феодота виходив пучок полум’яного світла, що простягався до ікони, розливався й осяював довкола неї стіну. Зі страхом старець Макарій відійшов від дверей.

Інші благоговійні монахи бачили Феодота під час молитви піднесеним над землею, осяяним неземним світлом.

Часто Святий молився на кухні за пічкою, де висів великий дерев’яний хрест із зображенням розіп’ятого Спасителя. Від хреста в той час випромінювалося яскраве сяйво.

Святий Феодот вирізнявся дитячою чистотою, але деколи приховував своє смирення юродством.

Навесні 1859 року він відчув крайнє знесилення, тоді його переселили на монастирську пасіку.

За десять днів угодник Божий передрік час своєї кончини. Над ним братія звершила таїнство Соборування. Декілька разів упродовж того часу він із благоговінням причащався Тіла й Крові Христових.

Тоді ж Феодота постригли в мантію й знову нарікли Феодосієм.

16 липня 1859 року о 4-й годині ранку в тісній келії на соломі Преподобний віддав душу Господу.

У той час паламар монах Досифей закривав після Утрені храм і раптом почув якийсь приємний дивний спів. Вражений почутим, він прислухався. Спів зненацька голосно розлився в повітрі над пасікою, а потім почав здійматися вгору та поступово повністю стих.

Так закінчилося багаторічне й багатотрудне земне життя старця Феодота. Його труди, терпіння, страждання, боротьба з нечистими духами та глибоке смирення повністю відомі лише Богу.

Преподобний удостоївся блаженної вічності й разом із усіма святими славить Господа.

Слава Богу вовіки. Амінь.