Апостол Аполлос (коротка форма від Аполлоніуса, Аполлодоруса або Аполлонідаса), був іудеєм, який мешкав у Александрії. Він був людиною освіченою, «чоловіком красномовним і досвідченим у Писаннях». Аполлос був знайомий із християнською Благою Вістю, «говорив та вчив про Господа правильно, знаючи тільки хрещення Іоаннове».
В Ефесі Аполлос отримав точнішу настанову про Іісуса та Його вчення від Акіли та Пріскилли, які чули його проповідь у синагозі1(Діян. 18:24-26).
Звідти з рекомендаційним листом громади він попрямував до Ахаїї (в Греції) й у Коринфі успішно продовжив справу, яку розпочав апостол Павло2(Діян. 18:27,19:1; 1Кор. 3:6).
Там він довго трудився й багатьох навернув до віри Христової, однак під час його служіння в громаді виникли труднощі. Одна з груп визнавала тільки авторитет Аполлоса й почала називати себе його ім’ям3(1Кор. 1:12,3:4-7,22,4:6).
Коли апостол Павло, який перебував на той час у Ефесі, висловлював свою думку з цього приводу, Аполлос був разом із ним.
Імовірно, коринфяни просили про його повернення, і Павло підтримав їх.
Згодом апостол Павло знову згадав Аполлоса й доручив Титу подбати про нього та його товариша в місіонерській подорожі Зіну4(Тит. 3:13).
Наприкінці життя святий Аполлос проповідував на Криті та був єпископом Кесарії.
