Слово на свято Воздвиження Чесного Хреста Господнього
Отже, до Ііcyca Христа ніхто не сходив із земнородних на небо, тільки Він, зійшов із неба, Син Людський.
Ніхто не сходив на небо, тому що воно було закрите для роду людського з часу переступу Адамового: бо свят, свят, свят Господь Саваоф:
«не оселиться з Тобою лукавий. Не залишаться нечестиві перед очима Твоїми»2(Пс. 5: 5 – 6).
Зійшов на небо людством Своїм, сполученим із Божеством, тільки Той, Хто з небес Син людський, що є на небесах, бо Він виконав всяку правду за нас, і коли Він хрестився в Йордані й молився, Йому першому відчинилися небеса, зв’язані гріхом Адамовим; і Він-то, нарешті, після страждання, смерті та воскресіння Свого вознісся на небо й сів праворуч Бога-Отця, вказавши й нам шлях сходження туди.
Скажете, що Енох та Ілля взяті на небо.
Ні, не на небо, а тільки в оселі праведних, тільки, наче на небо, за висловом священного Писання.
Що ж із сказаного випливає?
Те, що небо, є справжньою батьківщиною нашою, для якої ми й створені, нині знову відчинене для роду людського Сином Божим, і люди стали дітьми Божими во Христі.
Прагніть же, браття, на небо, за подобою святих, що від віку Богу догодили й унаслідували батьківщину небесну, а не мрійте, що земля є вашою батьківщиною, живіть, як мандрівники та прибульці й будьте кожної миті готові переселитися через смерть туди до вашої батьківщини.
«Як Мойсей підніс змія в пустелі, так належить піднестися Синові Людському, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне»3(Інн. 3: 14 – 15), йдеться далі в нинішньому Євангелії.
Що це за таїнство?
Як Мойсей підніс на древо змія мідного в пустелі для зцілення ужалених зміями євреїв, так належало зійти на хрест, бути прибитим до хреста Синові Божому.
Пригадайте першу заповідь Адаму та Єві та їхній злочин: вони простягли, всупереч заповіді Божої, руки свої до забороненого древа й зірвали заборонений плід, і за свій непослух, за гордість диявольську, за відпадіння від Бога, за розбещення свого розуму, серця та волі засуджені були на смерть: «Смертю помрете»4(Бут. 2, 17).
Перед Богом скоєна була безконечна неправда злочином людини, якій дано було від Бога дарів незкінчено багато (бо вона була створена за образом Божим).
А в подяку Богові за всі дари вимагалося від неї нескінченно мало: тільки не торкатися плодів від одного дерева для того, щоб зміцнити душу й тіло в послусі Богові, Джерелу життя й законоположнику нашого життя.
Треба було, із справедливості, визначити злочинцеві гідне покарання – прокляття й вічну смерть. Але людина занепала не спочатку5(Прем. Солом. 2: 24): вона спокушена дияволом і крім того, вона відчувала каяття у своїй вині й тому заслуговувала поблажливості.
І ось перед правдою Бога Отця клопоче милосердя Бога Сина про помилування злочинця під умовою задоволення за його провину, за провину всього роду людського, Ним Самим, Сином Божим, який мав втілитися.
Ось за простягнення рук до забороненого древа першими людьми, за схильність, за прицвяхування людей до земних речей і насолод, Син Божий втілившись прицвяхується до древа хресного, за пристрасть нашу до насолод плотських, жахливо страждає на хресті; за оголення наше від Богом тканого одягу і за пристрасть нашу до суєтних нарядів, оголюється на хресті та замість вічної нашої смерті пізнає Сам смерть, хоча короткочасну, бо й хвилина смерті Сина Божого безначального, варта цілої вічності, нехай нас спасе від вічної смерті.
Ось таїнство вознесіння Мойсеєм змія в пустелі та вознесення на хрест Сина Божого!
І як євреї, ужалені природними зміями в пустелі, зцілювалися від одного погляду на мідного змія, який прообразував розіп’ятого за нас на хресті Господа, так ми, дивлячись очима віри на Розіп’ятого за нас на хресті, зцілюємося від укусу духовних змій – бісів і від пристрастей наших, від смерті духовної, тимчасової і вічної.
«Так належить піднестися Синові Людському, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне».
Хресна смерть Сина Божого спасає ти, хто вірить у Нього від загибелі вічної й дає право на успадкування вічного життя, від якого ми відпали через гріх, бо Син Божий помер за нас і смертю Своєю умертвив нашу смерть, і воскресінням Своїм дарував нам життя вічне.
Отож, браття мої, не прихиляйтесь до землі, втікайте від пристрасті до земних речей, бо пристрасть наша до них прицвяхувала Його на хресті Сина Божого, а повністю прихиляйтеся до Бога, зневаживши пристрасть до земного сердечним бажанням, бо все земне з землі й повернеться в землю, а душа повернеться до Бога6(Екклез. 12, 7).
«Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього»7(Інн. 3: 16 – 17).
Якщо Бог полюбив так нас, то, звичайно, й ми, у відповідь на невимовну любов до нас Божу, повинні любити Його найбільше.
Що сказати про тих, які не люблять Бога й після того, як Він для їхнього спасіння звершив таку велику жертву?
Що сказати про тих, які не вірують в Сина Божого – вдруге розпинають Його, – що сказати про холодних до віри та Церкви Христової, які не вважають за потрібне знати Євангеліє та жити по вірі?
Відповідь на них виголошено в Євангелії: вони на віки загинуть. Бо як той, хто вірить, не загине, але матиме життя вічне, так і той, хто не вірить, не отримає життя вічного, але на віки загине.
Невіруючий вже є засудженим, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого8(Інн. 3, 18).
Жахливою є смерть невіруючих, браття! Сильні вороги віри Христової – це пристрасті наші до земних речей, цей матеріалізм в житті, який панує нині з особливою силою, – це зажерливість, – любов гарного одягу, це обжерливість, це пияцтво, це розпуста, це пристрасть до суспільних веселощів, ігор, до викрадення чужого, – це пристрасть до широкого життя, це, зокрема, пристрасть світло, весело пожити.
Бо все це прицвяховує до землі, а ми покликані до Небесного Царства.
Бpaття й сестри! Віруйте в Сина Божого щиро, віруйте в Євангеліє, виконуйте Євангеліє, виправляйтеся, оновлюйтеся, творіть діла покаяння і – не згинете. «Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього»9(Інн. 3, 17). Амінь.
Бесіда святого праведного Іоана Кронштадського (+ 1908р.) в Неділю перед Воздвиженням
