День пам’яті священномученика Миколая Іскрівського

19 вересня/2 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Миколая Іскрівського, пресвітера.

На початку ХХ сторіччя жителі невеликого, віддаленого села Іскрівки, що в Єлисаветградській губернії (нині Олександрійський р-н Кіровоградської обл.), задумали будувати церкву.

Однак місцевий пан Віктор встановив велику плату за ділянку під будівництво.

Тоді селяни звернулися з проханням про виділення землі для будівництва храму до самого царя Миколи ІІ.  Цар зглянувся на прохання вірян і подбав не лише про земельну ділянку, а й про спорудження самої церкви.

Коли ж храм освячували, він у селянському вбранні був присутнім під час Богослужіння.

Згодом за пропозицією царя, що порадився зі святим отцем Іоанном Кронштадтським, в Іскрівку призначили на служіння отця Миколая, який раніше служив дияконом в Ісаакіївському соборі Санкт-Петербурга.

Так молодий священнослужитель змінив упорядковане міське життя на сільські будні в далекому поселенні, проте це не порушило його веселої та доброї вдачі. Священник завжди був радісним і любив жартувати.

Святий постійно перебував у молитовних подвигах і трудах та був обдарований Господом прозорливістю й можливістю зцілювати хворих.

Своїй дружині Анні батюшка з посмішкою передрік, що його вб’ють і тричі будуть хоронити, а їй доведеться переховуватися під двома прізвищами.

Сину Дмитру отець Миколай сказав, що той стане священником і буде мати багато дітей. Слова Святого справидилися, щоправда син священником не став.

Якось одна дівчинка вкрала в дідуся 5 карбованців. Прозорливець погладив її по голові, вказав, де вона заховала гроші, та наказав повернути їх.

Одному чоловіку, в якого вкрали коней, Святий сказав, де шукати вкрадене. Іншому чоловіку він передрік розкуркулення й неодноразове ув’язнення, при цьому сповістив, що той помре своєю смертю на волі.

Отець Миколай говорив людям, щоб вони зверталися до нього після його смерті, й обіцяв їм допомогу.

Батюшка піклувався про людей, читав над одержимими нечистими духами молитви, лікував хворих, молився про зцілення тварин.

Про Святого знали далеко за межами губернії та приїжджали до нього навіть за тисячу верст.

Влітку Священномученик молився на своєму джерелі, а взимку в храмі.

Люди, що приходили слухати його проповіді, ставали очевидцями чудес. Чоловік на ім’я Тимофій, зцілений угодником Божим, поселився в нього, почав обробляти землю та допомагати одиноким матерям.

Батюшка неодноразово передрікав майбутні випробування.

Про себе він говорив, що священник зірветься, як квітка, а храм буде стояти непорушно. Разом із тим Святий передрік руйнування Покровської церкви в Лозуватці.

Послушниця Євфросинія розповіла, що отець Миколай розмовляв у вівтарі з Господом. Вона почула останні слова Святого: «Для тебе, Господи, готовий все перетерпіти».

На запитання Євфросинії, з ким він розмовляв, батюшка сказав, щоб вона, якщо чула, нікому не говорила, допоки він живий, і додав, що його мають вбити й тричі хоронити.

2 жовтня 1919 року угодник Божий звершив Літургію, відпустив людей, а сам піднявся на дзвіницю.

Після полудня прибув загін червоноармійців, які виволокли Святого за волосся назовні та побили його. Потім вони повели отця Миколая на кладовище й там розстріляли.

Жінки, що йшли з поля, побачили чесне тіло Священномученика. Вони прикопали його та вкрили гілками. Потім тіло Святого перепоховали в іншому місці.

У 1920 році зібралися священники й погребли тіло угодника Божого за вівтарем храму.

Очевидці розповідали, що тіло батюшки було нетлінним, начебто його тільки-но вбили.

Пам’ять про отця Миколая не згасла в народі. На могилу й до джерела священномученика Миколая приходили люди та відчували його заступництво.

Якось із Півночі Росії привезли хворого хлопчика, який побачив уві сні Святого та його джерело. Хлопчик зцілився й почав ходити.

Каліка-шахтар отримав зцілення біля джерела Священномученика й там залишив свої милиці, які довго не забирали, як свідчення про чудо.

17 вересня 2001 року відбулося знайдення чесних мощей угодника Божого. Вони покояться в скляній раці в Хрестовоздвиженській церкві села Іскрівки.

Слава Богу вовіки. Амінь.