Не відкладай своє спасіння на завтра!
Чомусь багато сучасних християн цілком впевнені, що справжнє життя почнеться колись потім — після Другого пришестя та Страшного суду.
Однак Христос цілком ясно говорить: “Той, хто вірує в Мене, має життя вічне”1(Інн. 6, 47). І воно — це вічне життя — відбувається вже зараз.
“Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні” – цей крилатий вираз відомий, мабуть, кожному.
Я весь час вважав його народною мудрістю й тільки нещодавно дізнався, що він належить американському просвітителю, вченому та державному діячеві, одному з авторів Декларації незалежності та Конституції США Бенджаміну Франкліну.
Однак є думка, що це написав в одному з листів своєму синові третій президент США та філософ епохи Просвітництва Томас Джефферсон.
Як би там не було і з чиїх вуст уперше не пролунали ці слова, неможливо заперечувати той факт, що вони дуже й дуже відповідають духу православ’я. І для нас, християн, важливо зрозуміти, чому все, що стосується нашого спасіння, духовного вдосконалення, молитви та чеснот, не слід переносити на завтра.
…для нас, християн, важливо зрозуміти, чому все, що стосується нашого спасіння, духовного вдосконалення, молитви та чеснот, не слід переносити на завтра.
Коли я був ще юнаком і любив багато відкладати на потім, один священник сказав мені, що це дуже погана звичка, і завтра, на яке я розраховую, ніколи не настане.
Щоб у цьому переконатися, він запропонував провести нехитрий експеримент, для чого потрібно було лише ввечері лягти спати. «І коли ти вранці прокинешся, задумайся: чи настало для тебе “завтра”? – Сказав він мені.
Зізнаюся чесно, його слова тоді здалися цілковитою нісенітницею.
Вийшовши з храму, я швиденько переключив свою увагу на щось інше й незабаром про цю пораду забув.
Не згадував і коли ввечері лягав спати — усі думки були про те, скільки всього належить зробити завтра.
Але, коли я прокинувся вранці та ніжився під теплою ковдрою, розмірковував про майбутній день, я раптом згадав про запропонований «експеримент». Замислився…
І я був уражений! До цього часу, через багато років, пам’ятаю ті почуття.
Знаєте, саме тоді, в цей момент, я раптом усвідомив для себе щось дуже просте, але водночас дуже важливе. Важливе настільки, що змусило подивитися на своє життя під іншим кутом.
Я зрозумів тоді, що «завтра» насправді не існує. Адже коли я ввечері лягав спати, було сьогодні, а коли прокинувся — теж сьогодні.
…«завтра» насправді не існує.
Мені здається, саме в цьому й полягає страшний прийом ворога нашого порятунку. Адже найчастіше ми розмірковуємо приблизно так: «Ну гаразд, сьогодні хай ще, а от завтра я обов’язково почну… Сьогодні не читав Святе Письмо, ну нічого, завтра точно почну. Я вчинив гріх, завтра обов’язково покаюсь. Я образив когось, завтра неодмінно вибачуся».
Виходить, ти постійно перебуваєш в очікуванні примарного дня під назвою «завтра» й усе добре теж збираєшся зробити ось тоді. Щоранку, коли прокидаєшся, розумієш, що прокинувся сьогодні, але вже звик до того, що все важливе відклав. Так поступово починаєш жити, у духовному сенсі, в якомусь вигаданому світі.
Наприклад, почитав житія святих, розчулився і замислився: «Ах, які люди були! Як у Бога вірили! Потрібно було б і мені попрацювати, щось гарне зробити. Завтра точно почну».
Це саме те, чого диявол від тебе й чекав — замість того, щоб кинути все та щось зробити зараз, ти, головне, скажи: завтра. Погодьтеся, прекрасна лазівка для нас, ледарів.
“Завтра” – прекрасна лазівка для нас, ледарів.
Пройшло багато років, а я досі, вже сам, будучи священником, з величезною вдячністю згадую того батюшку, який допоміг мені зрозуміти таку просту, але дуже важливу річ.
Дійсно, велика мудрість полягала у сказаних тоді ним словах: «Ніколи не відкладай на завтра те, що для свого спасіння ти можеш зробити вже сьогодні».
Ніколи не відкладай на завтра те, що для свого спасіння ти можеш зробити вже сьогодні.
***
Нещодавно я зустрів чудову ілюстрацію всього вищесказаного — розповідь про святого мученика Експедита. Його імені немає в нашому місяцеслові, але він дуже шанований християнами Західної Європи та в деяких Православних Церквах на Балканах. Згадує про нього й блаженний Ієронім у своєму «Мартиролозі».
За походженням святий Експедит був родом із Вірменії й командував XII Римським легіоном Фульмінанта. Його сформував ще Юлій Цезар у 58 році до Різдва Христового та проіснував він щонайменше до початку V сторіччя нашої ери.
Під час однієї з битв воїни, бачачи неминучість поразки, почали кликати на допомогу Бога християн. Раптом зчинилася сильна буря, вороги розсіялися, а легіон Експедита дивом врятувався від неминучої загибелі.
Вражений цим, Експедит повірив у Христа й побажав негайно прийняти Хрещення.
У день, коли мало відбутися таїнство, звідкись прилетів чорний ворон, який кружляв над головою святого та вигукував слово «cras» (схоже на крик цього птаха, для нас більш звичний як «кар»), що в перекладі з латині означає «завтра». Але легіонер схопив ворона і, голосно промовивши слово «hodie» (що латиною означає «сьогодні»), розтоптав птаха.
Того ж дня він прийняв Хрещення, а вже наступного разом із іншими мучениками його обезголовили.
Відбувалися ці події в місті Меліті (сучасна Малатья у Східній Туреччині) у 303 році. Святого Експедита так і зображують на іконах: воїн в одязі римського легіонера; у правій руці він тримає хрест із написом «hodie» (лат. «сьогодні») й наступає ногою на вóрона, з дзьоба якого тягнеться стрічка з написом «cras» (лат. «завтра»).
До речі, саме до цього XII Римського легіону Фульмінанта належали й сорок мучеників, які постраждають за два десятки років на Севастійському озері.
***
Церква ніколи не вчила про те, що треба робити завтра. Церква завжди навчала, що робити треба сьогодні.
І Христос у Святому Євангелії привчає нас до цієї думки: Досить для кожного дня своєї турботи2(Мф. 6, 34). Для християнина вкрай важливо вчитися робити все, що стосується його спасіння, та й взагалі все добре, саме тут і зараз, тобто сьогодні, не обманювати себе тим, що є багато часу, а значить, щось можна відкласти.
Для християнина вкрай важливо вчитися робити все, що стосується його спасіння, та й взагалі все добре, саме тут і зараз, тобто сьогодні, не обманювати себе тим, що є багато часу, а значить, щось можна відкласти.
Для Бога завжди «сьогодні». І ми, які живемо в часі та змінюємося, але створені як образ Божий, теж завжди живемо «сьогодні».
Нам не чудно й не дивно говорити: «Господи! Прийми мене сьогодні учасником Таємної Вечері».Тому що, коли ми причащаємося Святих Христових Таїн, ми сьогодні стаємо причетними до тієї події, яка відбувалася понад дві тисячі років тому.
І нічого не має дивного та чудного в тому, що священник під час кожної літургії згадує як уже те, що існує, Друге пришестя Господнє.
У молитві перед освяченням Святих Дарів він так і вимовляє: «Господи! Ми згадуємо… хрест, погребіння, триденне воскресіння, сходження на небеса та Друге пришестя…».
Тільки вдумайтеся — адже згадують те, що вже було!
Для тих, хто ніяк не хоче розлучитися з поганою звичкою все відкладати, можна теж дати пораду. Відкладіть на завтра запланований обман. Відкладіть на завтра ту сварку, яку мало не почали сьогодні. Відкладіть на завтра підлість, ліньки… Все це нехай буде завтра!
А сьогодні, коли, за словами Апостола, настав час пробудитися нам від сну. Бо нині ближче до нас порятунок (Рим. 13, 11) , важливо робити все те, чого чекає від нас Бог, для Якого й щодня, й кожної миті, й уся вічність – це сьогодні.
Ігумен Афанасій (Бідний)
