День пам’яті мученика Фоки Сінопського
22 вересня/5 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять мученика Фоки Вертоградаря (Садівника), Сінопського.
Святий Фока жив у місті Сінопі, що розташовувалося на південному березі Чорного моря. Поблизу моря він влаштував сад. Від продажу плодів із того саду він годувався сам, допомагав нужденним людям та приймав мандрівників. Частину плодів Святий клав біля дороги для перехожих.
Фока сяяв доброчесністю, й багато язичників під його впливом наверталося до істинної віри.
Коли про святого Фоку дізнався правитель тієї області, то послав слуг знайти та вбити його.
Випадково угодник Божий зустрів посланих для його вбивства людей і запитав у них, кого вони шукають. Після того він запросив їх у свій дім, щиро пригостив і пообіцяв розповісти їм про Фоку.
Коли гості випили вина, то на запитання господаря відкрили мету своєї подорожі.
Тоді Святий попросив слуг правителя зачекати до ранку в його домі й пообіцяв видати їм чоловіка, якого вони розшукували.
Поки гості бенкетували, Мученик приготував у саду для себе гріб і все потрібне для погребіння, розпорядився роздати своє майно бідним і решту ночі провів у молитві.
Вранці Фока відкрив слугам правителя, хто він. Взнавши про те, воїни не хотіли вбивати його, тоді Святий почав просити їх виконати доручену їм справу. При цьому Святий говорив своїм вбивцям, що нічим вони так не зможуть віддячити йому за гостинність, як тим, що звільнять його від пут плоті, й він зможе з’єднатися з жаданим Христом.
Після того Мученик смиренно схилив голову, і йому відсікли голову. Його кончина настала близько 320 року.
Тіло Святого поховали в могилі, яку він сам для себе приготував у саду, й із часом те місце прославилося чудесами. Над гробницею святого Фоки збудували церкву.
Мученицьку кончину угодника Божого описав Астерій Амасійський. Він розповів, що особливо пам’ять Мученика вшановували мореплавці. Вони бачили, як вночі під час бурі святий Фока будив стернового, як сам піднімав вітрила. Іноді Святий з’являвся на носі корабля, іноді ходив по морю.
Ім’я Фоки славилося серед моряків, і ті замість моряцьких пісень співали йому похвальні піснепіви.
У моряків була традиція під час трапези відділяти частину їжі чи пиття на честь Мученика. Ту частину купував хтось із присутніх, а одержані гроші збирали в спеціальний кухоль.
Так щодня моряки по черзі купували їжу й збирали гроші. Коли ж вони виходили на берег, то жертвували те, що зібрали, вбогим, хворим, сиротам і мандрівникам.
Зникнення цієї традиції пов’язане з поширенням магометанства та зменшенням кількості християн.
Нині святий Фока продовжує допомагати тим, хто плаває в морі світу цього й молитвами своїми приводить вірних до небесних осель.
Слава Богу вовіки. Амінь.
