Види фейкового Православ’я
За майже 50 років перебування в Православній Церкві я бачив, як диявол вміє підробляти все. Це тому, що й сам він є підробкою – фальшивим «богом», хоча багато хто досі поклоняється йому.
Будучи брехуном і батьком брехні1(Інн. 8, 44), диявол може фальсифікувати практично будь-яку діяльність людини, а також і віру.
Він може використовувати віру для створення підробленої віри. Мені доводилося спостерігати сім видів створеного ним так званого фейкового Православ’я.
Перші три є примітивними відхиленнями, наступні два – психологічними, а останні два стосуються більш складної сфери самообману.
Усі сім видів мають щось спільне – вони зовсім не живлять духовно, тож ті, хто їм слідує, помирають від духовного голоду, що є наслідком цих «лжеправославій».
Три примітивні відхилення
У ці три пастки потрапляють люди, які обрали життя за тілом, суто тілесне життя з виключно матеріальними інтересами.
Націоналістичне Православ’я
Перший різновид підробленого Православ’я – націоналістичний. Таке «Православ’я» зменшує Христа до рівня розмахування прапорами та прихильності до цього світу.
Остерігайтеся Церков, які гордо демонструють будь-які національні прапори. Вони вклоняються не Христу, а кесареві їхньої держави. Таке «Православ’я» смертельне, бо вбиває Дух – тому воно «обрядовірне» та поверхове.
Бюрократичне Православ’я
Наступний другий тип «фейкового» Православ’я – бюрократичний. Таке «Православ’я» пов’язане з першим видом, бо наскрізь політичне.
Воно зменшує Христа до рівня канцелярської роботи та «протоколів», за якими ховається державний чиновник із його церковним титулом.
Таке «Православ’я» теж вбивче, оскільки вбиває Дух – тому воно також боягузливе та нерішуче.
Дипломатичне Православ’я
Наступний, третій вид – дипломатичне православ’я. Воно теж пов’язане з першими двома підробками, бо воно таке саме підло політичне та нещире.
Воно принижує Христа до рівня брехні та компромісів; шукає якогось мирського зиску, прикривається іменем Христа.
Таке «Православ’я» теж згубне, бо вбиває Дух, – ось чому воно повторює давно заїжджену брехню, начебто всі релігії рівні. Ця брехня очевидна, оскільки Джерелом лише однієї віри є Святий Дух, що виходить від Отця.
Два психологічні відхилення
Ці два хибні шляхи обирають люди, які живуть лише життям своїх емоцій, почуттів та інтересами свого «я».
Психологічне Православ’я
Наступний, четвертий різновид підробленого Православ’я – психологічний, у гіршому випадку – психопатологічний.
Як би там не було, таке «Православ’я» не має нічого спільного з богослов’ям. Воно зводить Христа до відповідності звичаям (нинішнього Західного) світу, з його календарем та іншими компромісами.
Це шлях «легкого вибору» та самовиправдання, бо він передбачає цілком світське життя, без особливих зусиль під маскою Христового імені.
Таке «Православ’я» теж є згубним, оскільки вбиває Дух, при цьому перетворюється на мирське, «пристосувальницьке» Православ’я – псевдо-Православ’я, що пливе секулярною течією.
Психопатологічне Православ’я
Наступний, п’ятий тип «фейкового» Православ’я – теж психологічний, у найгіршому разі – психопатологічний. І він теж не має нічого спільного з богослов’ям.
Він зводить Спасителя до рівня особистого психологічного бунту проти цінностей, із якими послідовники такого «Православ’я» виховувалися, до ненависті до них.
Таким чином, це також форма ненависті до себе. Таке «Православ’я», по суті, заперечує одну з найголовніших заповідей – любов до ближнього як самого себе.
Воно також є згубним, бо вбиває Дух і перетворюється на радикальне, агресивне «Православ’я ненависті» – негативне заперечення всього й усіх замість позитивної любові Православ’я.
Два відхилення, що засновані на самообмані
Ці відхилення характерні для тих, хто живе у світі фантазій, життям мозку та інтересами уяви.
Інтелектуальне марнославство
Наступний, шостий різновид – інтелектуальне марнославство. Це применшення Христа до рівня холодного, книжкового знання, яке є лише пихатий самообман зарозумілого розуму, «тілесного мудрування», пихатої претензійності тих, хто може говорити про все, але при цьому нічого не знає та нічим не живе.
І таке «Православ’я» згубне, бо воно вбиває Дух, при цьому створює засновані на фантазіях «філософії» і, отже, не є справжнім Православ’ям.
Гордість від удаваного благочестя
Сьомий та останній вид хибного Православ’я – гордість від удаваного благочестя. Він споріднений із шостим – тому, що теж пов’язаний із мозком і уявою.
Він зводить Христа до рівня заблудження через духовну гординю псевдо-аскетів, депресивних і химерних езотериків, які вдають із себе «духовних» і тих, ким вони не є, з духовною гордістю та удаваною перевагою.
Такі люди звинувачують інших у «бездуховності», будучи самі повними претензійності, вони використовують багато іноземних слів, одягаються в чорне (наслідують при цьому ченців і черниць), юродствують, граються в «святих».
Насправді вони – зациклені на собі та повні нарцисизму шарлатани й шахраї, які обманюють і вводять в оману простодушних.
Засноване на самообмані «Православ’я» вбивче, тільки воно вбиває Дух, воно прикидається тим, чим не є. Отже, воно антидуховне, бо духовне завжди ґрунтується на справжньому, а не на уявному.
Якщо ви перебуваєте в одній із цих стадій або поєднанні будь-якої з них, вам треба негайно відкинути та вбити це духовне рабство й рухатися до свободи та справжнього Православ’я, яке є простим.
Воно – в любові до Бога та ближнього як до самого себе, в житті в Церкві та відповідно з її вченням, у слідуванні житіям святих і наслідуванні істинної святості тих, хто істинно жив, хто був справжнім у житті та реальному світі.
Справжнє Православ’я не смерть: це саме Життя, життя во Христі – Творці життя. Але це життя може бути досяжним лише після того, як переможемо в собі «дракона» вищеописаних семи підробок.
Протоієрей Андрій Філліпс ; переклав з англійської Дмитро Лапа. – Orthodox England. – 2020.
