День пам’яті преподобного Копрія Палестинського
24 вересня/7 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Копрія Палестинського.
Новонароджене немовля Копрія знайшли монахи палестинського монастиря Феодосія Великого поблизу своєї обителі на купі гною після набігу агарян. Його залишила матір, що разом із іншими тікала від переслідувачів.
Монахи назвали немовля Копрієм від грецького слова «копріа» – «гній» і виховали в монастирі.
Хлопчика вигодували козячим молоком, для чого вибрали зі стада окрему козу. Кожного разу, коли Копрій просив їсти, коза відділялася від стада й спускалася з гори. Нагодувавши немовля, вона поверталася до решти кіз. Так було, допоки хлопчик не почав вживати тверду їжу.
Коли Копрій подорослішав, його особливо полюбив святий Феодосій. За благочестиве життя він скоро став вмістилищем Святого Духа, так що й дикі звірі підкорялися йому.
Одного разу в монастирський сад заліз ведмідь і почав пожирати плоди. Копрій вивів його із саду та заборонив надалі приходити туди.
Іншого разу за дровами для монастиря Святий вирушив на гору з віслюком. Поки він збирав дрова, віслюка вкусив за стегно ведмідь.
Тоді Преподобний поклав дрова на ведмедя й сказав звіру, що він має тепер працювати до одужання віслюка. Так ведмідь і трудився, допоки Копрій не відпустив його.
Певний час угодник Божий ніс послух у поварні. Якось страва в котлі почала сильно кипіти й переливатися через край. Святий, не знайшовши поблизу ложки, почав збирати піну голою рукою, після чого рукою замість ложки перемішав страву. Кипіння припинилося, а рука Преподобного нітрохи не постраждала.
Копрій подвизався до 90-річного віку й просяяв серед братії як сонце. Прикрашений чеснотами, він удостоївся священного сану.
Часто для молитви подвижник віддалявся в безлюдне місце. Іноді Святому з’являвся покійний Феодосій Великий і разом із ним співав молитви.
Під час останнього з’явлення преподобний Феодосій сказав Копрію, що настав час залишити йому тимчасове життя та прийти в приготоване для нього місце упокоєння.
Невдовзі після того Святий Копрій захворів, попрощався з братією та відійшов до Господа. Кончина подвижника настала близько 530 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.
