День пам’яті праведного Гедеона, судді Ізраїльського

26 вересня/9 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять праведного Гедеона, судді Ізраїльського.

Неодноразово упродовж історії свого існування єврейський народ відвертався від Істинного Бога, впадав в ідолопоклонство, віддавався порокам. Тоді Господь позбавляв його своєї допомоги та віддавав у руки народів-язичників.

У напастях ізраїльтяни згадували про Бога, каялися, і Господь посилав їм визволителів, яких називали суддями.

Судді звільняли єврейський народ від ворогів і управляли ним. Усього єврейських суддів було чотирнадцять.

Коли після смерті Іісуса Навина ізраїльтяни відвернулися від Бога, то потрапили в ярмо до мадіанітян, які гнобили їх протягом семи років.

Мадіанітяни разом із іншими ворожими племенами знищували посіви євреїв і не залишали їм ні їжі, ні худоби.

Розорені ворогами, ізраїльтяни почали просити заступництва в Бога. Господь зглянувся на їхні моління й послав їм визволителем Гедеона, молодшого сина Іоаса з роду Манассії, що жив у палестинському місті Офрі.

Одного разу Гедеон потай від ворогів молотив пшеницю в ямі. Там йому з’явився Ангел Господній і повелів зібрати військо та піти проти завойовників.

Будучи обранцем Божим для порятунку євреїв від мадіанітян, Гедеон перш за все розпочав викорінювати ідолопоклонство.

Він зруйнував жертовник Ваалу та порубав ідол Ашери, що розташовувався поблизу батьківського дому. А натомість він поставив жертовник Істинному Богу. Святий зробив вогнище з дерева Ашери й приніс у всеспалення 7-річного бика.

Вчинок Гедеона обурив жителів Офри, і вони хотіли побити його камінням.

Однак батько Гедеона, який називався Іоас, був жерцем, сказав, що Ваал, якщо він бог, нехай сам побореться, коли руйнують його жертовник.

Слова Іоаса втихомирили людей. Гедеона ж почали називати «Ієруббаала», що означає «Ваал відомстить йому».

Так через вчинок Святого люди переконалися в безсиллі Ваала.

Тим часом мадіанітяни, амалікітяни та деякі інші східно-аравійські племена перетнули Йордан і зупинилися в Єздрелонській долині.

Натхненний Гедеон почав закликати єврейський народ до визвольної боротьби та зібрав 32-тисячне військо з колін Манасії, Асира, Завулона та Неффаліма.

Перед битвою Святий попросив у Господа знамення, яке б показало, що Господь врятує Ізраїль його рукою.

Він розстелив на гумні шерсть, на яку мала зійти роса, причому земля довкола мала залишитися сухою.

Диво відбулося, й наступного ранку Гедеон витиснув із шерсті, що вкрилася росою, чашу води, при тому, що земля довкола була сухою.

Після того Святий наважився попросити Господа ще одного знамення: щоб шерсть залишилася сухою, а всю землю вкрила роса. І Господь знову явив чудо.

За Божим повелінням Гедеон відпустив із війська всіх боязких і нерішучих, і залишилося всього 10 тисяч воїнів.

Потім, як повелів Господь, воїнів, що залишилися, підвели до води, щоб подивитися, як вони будуть пити.

Одні з них зачерпували воду рукою й пили з руки, інші нахилялися до води та пили ротом.

Тих, які пили з руки, було тільки 300 чоловік, і Господь сказав Гедеону, що трьома сотнями врятує їх.

Так із невеликим загоном Святий, що мав тверду віру в Бога, вийшов проти численного ворожого війська.

Напоумлений із Небес, він розділив воїнів на три частини. У кожного воїна була труба та захований у глеку світильник.

Євреї оточили ворогів уночі, одночасно розбивши глеки, затрубили в труби й почали голосно кричати: «Меч Господа таі Гедеона».

Раптові вогні, звуки труб і крики посіяли серед ворогів паніку, вони почали вбивати один одного, а потім почали тікати.

У тій війні євреї взяли велику здобич. Звістка про славного Гедеона розлетілася серед народу.

Гедеону та його нащадкам запропонували царську владу, але він відмовився. Святий усвідомлював, що його заслуга невелика, чудо звершив Господь — єдиний цар Ізраїля.

Угодник Божий у мирі досягнув глибокої старості й помер. Його історія — приклад порятунку всього народу через істинну віру та любов до Бога однієї людини.

Життя Гедеона було прообразом хресних страждань Господа Іісуса Христа, любов Якого врятувала від смерті всі народи Землі та дарувала життя вічне.

Слава Богу вовіки. Амінь.