День пам’яті преподобного Феодосія Манявського
27 вересня/10 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Феодосія Манявського, ігумена.
Місце та час народження святого Феодосія не відомі.
Початок подвижництва
У 1611 році він прийшов у заснований преподобним Іовом (Княгиницьким) Манявський Скит (біля села Маняви Івано-Франківського р-ну, Івано-Франківської обл.) зі Свято-Михайлівського Угорницького монастиря (село Угорники поблизу Івано-Франківська) в сані ієродиякона.
Разом із братією угодник Божий почав працювати над облаштуванням місця для майбутнього храму.
Коли преподобний Іов, який управляв Угорницьким монастирем і Манявським Скитом, залишав Скит, його заміщав Феодосій.
Священство
Оскільки в обителі не було священника, то для звершення Літургії його доводилося запрошувати з сусідніх монастирів.
У зв’язку з цим святий Іов просив Феодосія прийняти священний сан, але той довго відмовлявся, бо вважав себе негідним його величі. Зрештою угодник Божий погодився і в 1613 році удостоївся сану ієромонаха.
Коли преподобний Іов вручав жезл ігумену Феодосію, то сказав: “Будь пастирем і наставником цього братства, обраного Богом. Ти є ієромонахом і духовним наставником для нас, тобі підходить бути ігуменом, а я буду допомагати тобі наскільки зможу, доки живу”.
Настоятельство
Після завершення справи заснування нової обителі святий Іов доручив управління Скитом Феодосію, а сам повернувся до подвижницького життя в самітницькій келії.
Будучи суворим подвижником, преподобний Феодосій мужньо перетерпів труднощі свого часу — гоніння на православних від єзуїтів, які не послабили його благочестя, а навпаки, піднесли його.
Феодосій успішно звершував доручену йому справу. Він мудро керував обителлю, збільшувалася кількість її братій, Скит розвивався, а настоятель дбав про його належне облаштування. У той час були споруджені нові келії для новоприбулих монахів, розширена трапезна, викопаний невеликий ставок і закладений біля нього млин.
Преподобному Іову ігумен Феодосій влаштував у лісі нову келію. Також угодник Божий подбав про перебудову скитської Хрестовоздвиженської церкви, на що необхідні кошти пожертвували благодійники, які глибоко поважали обох подвижників.
Коли спочив преподобний Іов, святий Феодосій написав устав для обителі — «Заповіт духовний», що суворо регламентував життя в Скиту. Для монастирської братії був встановлений час Богослужінь і час праці. Без дозволу ігумена ніхто не виходив за межі монастиря, заборонялося розмовляти з жінками. У монастирі вживали лише рослину їжу, гриби та мед. Сам преподобний Феодосій був суворим подвижником і зростав у чеснотах.
Центр православного чернецтва
Коли преподобний Феодосій управляв Великим Скитом, Скиту підпорядковувалися 250 чернечих обителей у Львівській і Перемишльській єпархіях, на Буковині та в Молдавії. Він став одним із головних центрів православного чернецтва у Східній Європі.
Про високий рівень духовності обителі згадував і митрополит Петро Могила, який писав:
«Якщо хочете побачити слуг Божих у людській подобі — йдіть у Карпати, де понад двісті ангелів у людській плоті служать Господу».
Польські королі надали монастирю ряд привілеїв. Так були юридично підтверджені право власності Скиту на землю, звільнення від сплати податків, ставропігійне право від патріарха Тимофія.
Преподобний ігумен Феодосій продовжував благочестиво керувати життям братії. А в 1628 р. він взяв участь у скликаному Першому соборі Київської митрополії після унії православним митрополитом Київським, Галицьким Іовом Борецьким у Києві.
Облаштувавши не тільки життя своєї обителі, а й багато монастирів Київської митрополії, преподобний Феодосій на схилі багатотрудного життя 27 вересня 1629 року відійшов до Господа. Його тіло поховали поруч із тілом преподобного Іова Манявського в притворі Хрестовоздвиженської церкви.
У 1994 році угодника Божого канонізували рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви. Його пам’ять звершується 27 вересня та в Неділю третю після П’ятидесятниці разом із Собором Галицьких святих.
Слава Богу вовіки. Амінь.
