День пам’яті мучеників Дади, Гаведдая та Каздої

29 вересня/12 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять мучеників Дади, Гаведдая та Каздої.

У часи Перського царя Сапора жив при царському дворі вельможа на ім’я Дада. Цар не знав, що він християнин, і послав його правити однією з областей Перського царства. Проте згодом йому донесли, що Дада сповідує Христа.

Сапор разом із сином своїм Гаведдаєм почав допитувати Даду й переконався, що він усією душею вірує в Господа Іісуса Христа та бажає померти за Нього.

Тоді запалили велике вогнище й хотіли кинути в нього Святого, але Дада осінив себе хресним знаменням, і вогонь погас, а замість вогню потекла вода. Всі здивувалися такому диву.

Царський син Гаведдай запитав у Мученика, хто навчив його таких чар.

Дада відповів Гаведдаю, що він і сам зможе звершувати такі чудеса, якщо слідуватиме вченню, якому він слідує.

Тоді Гаведдай наказав розвести велике вогнище, призвав Ім’я Христа, і вогонь згас. Побачивши таке чудо, він почав сповідувати свою віру в Христа.

Довідавшись про те, Сапор наказав бити царевича дрючковатими палками.

Терплячи муки, Гаведдай призивав Бога на допомогу, і йому з’явився Ангел та сказав: «Дерзай, я з тобою». Після того Мученика кинули в темницю.

Невдовзі Сапор надав владу судити християн князю Гаргалу, який наказав бити святого Гаведдая ременями з волової шкіри. Потім кати здерли з тіла мученика два ременя шкіри від ніг до голови, при цьому князь сказав, що подивиться, чи прийде Христос зцілити його.

Святий мученик раптово повністю зцілився. Тоді Гаргал помістив його в темницю й доніс про все царю.

Сапор сказав, що Гаведдай йому більше не син і наказав вбити його.

Після тих слів мучитель розжарив залізний прут і проколов ним голову мученика наскрізь через вуха.

Але одразу з’явився Ангел Господній, витягнув із голови Святого прут і зцілив його.

Побачивши це, Гаргал почав терзати тіло страждальця залізними спицями. Гаведдай помолився й знову отримав зцілення.

Дивлячись на все те, темничні вартові вигукнули: «Великий Бог християнський!».

Однак суддя ще більше розлютився й звелів встромити в плечі Мученика залізні спиці та повісити його, залишивши в так від третьої до дев’ятої години, після чого Святого знову відвели в темницю.

Сапор дізнався, що Мученик живий, і наказав здерти шкіру з його голови, а потім вирвати в нього нігті на руках і ногах і вибити йому зуби.

Серед усіх страждань Святий радів і зцілював хвороби всіх, хто приходив до нього.

Саме тоді сидів у темниці волхв на ім’я Гаргал. Побачивши чудеса, що завершував Гаведдай, він попросив Святого пом’янути його перед Христом.

Мученик сказав волхву, що Господь звільнить його від усіх бід, якщо він буде вірувати в Нього. Тоді Гаргал вигукнув, що вірує в Іісуса Христа, й приєднався до Гаведдая.

На другий день волхва били палицями, й під час того катування він віддав душу Богу.

Гаведдаю ж здерли шкіру з ніг і палили м’язи на руках розжареними залізними молотками, після чого його знову кинули до в’язниці. В’язні, що перебували там, помазувалися кров’ю Святого й отримували зцілення від ран.

Коли через 15 днів Гаведдая знову вивели з темниці, то він був повністю здоровим.

Князь Гаргал наказав кинути його в розжарений котел, який наповнили смолою та сіркою. Але й після цього Мученик залишився неушкодженим.

Потім Святого розіп’яли на хресті й стріляли в нього з лука, однак стріли відскакували та ранили тих, хто стріляв. Про це донесли Сапору, і він послав дочку Каздою переконати Гаведдая відвернутися від Христа.

Однак Каздоя сама увірувала в Істинного Бога й за наказом царя її побили палицями та ув’язнили в темниці.

Гаведдаю ж зв’язали руки й ноги та кинули посеред іподрому, щоб коні розтоптали його, але й там Святий залишився неушкодженим.

Потім Мученика обпалювали смолоскипами, а християни Дадій і Авдій потай записували його страждання.

Гаведдай попросив їх принести воду та єлей, щоб він міг хреститися, та раптом із невеликої хмари полилися на голову Мученика вода та єлей. Водночас почувся Голос, який сказав йому, що він уже прийняв Хрещення.

Обличчя Мученика просвітилось як сонце, а в повітрі розлилися пахощі.

Тоді Гаргал наказав проколоти тіло Святого гострими списами. Декілька годин терпів Гаведдай те катування й зрештою віддав душу Богу.

Гаргал наказав розсікти його тіло на три частини та розкидати їх у різні боки.

Дадій і Авдій, які були священниками, та диякон Армазат взяли святі мощі Гаведдая та поховали з честю. Мученицький вінець прийняв і вельможа Дада, якого розсікли на частини.

Гаведдай вночі з’явився мужам, які погребли його тіло, й сказав Дадію піти до його сестри Каздої, помастити її єлеєм та причастити Святих Тайн.

Дадій охрестив і причастив Каздою, після чого Ангел Господній взяв її душу, й вона переселилася на Небо.

Цариця, побачивши, що її дочка померла, поклала тіло Каздої поряд із тілом Гаведдая та молила своїх дітей пом’янути її в Царстві Небесному.

Відійшли до Господа святі мученики в IV сторіччі.

Слава Богу вовіки. Амінь.