День пам’яті священномученика Петра Капітолійського
4/17 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Петра Капітолійського, Дамаського, пресвітера.
Священномученик Петро народився в VІІ сторіччі в місті Капітолії, що розташовувалося на шляху з Єрусалима в Дамаск.
Він вирізнявся мудрістю та високими розумовими здібностями. Петро був одружений і мав трьох дітей.
Згодом він залишив сімейне життя та прийняв чернечий постриг. Бострійський єпископ, всупереч волі Святого, хіротонісав його в ієрея.
У 60-річному віці Петро тяжко занедужав. Він боявся померти від хвороби та не удостоїтися мученицького вінця.
Тому угодник Божий зібрав іменитих мусульман і перед ними різко викрив іслам та сповідав християнську віру.
Через деякий час всупереч очікуваному Святий одужав і почав ще більш ревно прагнути мученицької кончини.
Щоб досягнути жаданого кінця, він почав на вулицях і в громадських місцях засуджувати хибні погляди мусульман.
Внаслідок цього капітолійські мусульмани донесли на Петра Омару, сину халіфа Валіда І, й невдовзі Святого кинули до темниці.
У той час захворів халіф, й він покликав до себе в Дамаск своїх дітей. Омар скористався нагодою та сповістив батькові про Петра.
Почувши те, халіф зажадав, щоб священника негайно привели в палац. Християни Капітолії проводжали свого пастиря частину шляху до Дамаска.
Спочатку Петро представ перед Омаром, який сказав йому вибирати між життям і смертю.
Своєю відповіддю Святий показав, що прагне смерті, тоді Омар послав його до халіфа.
Валід І сказав угоднику Божому, що він може вважати Іісуса Христа Богом, але не має називати Мухамеда батьком брехні.
На слова халіфа Петро дав таку відповідь, що одразу його засудили до жорстокої страти.
У січні 715 року угодника Божого привезли в Капітолію та привселюдно піддали катуванням. При цьому в перших рядах глядачів посадили його дочку та сина.
Спочатку священнику вирвали язик, а іншого дня відсікли стопу й кисть. У неділю, коли народу зібралося дуже багато, Петру відрізали другу стопу й другу кисть, після того його осліпили та розіп’яли біля монастиря, де жили його доньки. Священномученика тричі вдарили списом, і він віддав душу Богу.
П’ять днів біля тіла Петра чатувала варта. Для того, щоб християни не прославляли мощей Святого, їх спалили та кинуті в потік.
Слава Богу вовіки. Амінь.
