День пам’яті преподобного Лева Оптинського
11/24 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Лева Оптинського.
Святий Лев походив із міста Карачева Орловської губернії й у Святому Хрещенні його назвали Левом. У миру він займався торгівлею, тому спілкувався з людьми різних верств.
Початок подвижницьких трудів преподобний поклав у Оптиній Пустині, звідки перейшов у Білоберезьку Пустинь. У чернецтво преподобного постригли з іменем Леонід.
Певний час Леонід подвизався і в Чолнському монастирі, де познайомився з учнем Паїсія Величковського отцем Феодором.
У 1804 році Святий став настоятелем Білоберезької пустині, куди переселився й Феодор. Близько 20 років подвижники були нерозлучними, й під керівництвом отця Феодора Леонід зростав у чеснотах.
У 1808 році Преодобний склав із себе обов’язки настоятеля та поселився у відлюдній келії в лісовій хащі, де вже тоді подвизалися отці Феодор і Клеопа. Там келійно він прийняв постриг у велику схиму з іменем Лев.
Згодом подвижники переселилися до Валаамського монастиря та близько 6-ти років прожили у Валаамському скиті.
Через деякий час ігумен монастиря почав неприязно ставитися до Феодора та Лева, оскільки під їхнє духовне керівництво перейшов його учень. Через те, з бажанням зберегти мир, вони переселилися в Олександро-Свірський монастир.
У 1820 році монастир відвідав імператор Олександр І, при цьому прозорливці попередили заздалегідь настоятеля про його прибуття.
Коли цар хотів познайомитися зі старцями, то вони, щоб не викликати заздрість у братії, відповідали на його запитання стримано й уривчасто.
Після кончини отця Феодора преподобний Леонід певний час залишався в Олександро-Свірському монастирі, потім подвизався в Площанській Пустині.
У 1829 році Пдвижник переселився в Оптину Пустинь, де жив 12 років до самої своєї кончини.
Святий Лев був першим старцем у цій обителі, а преподобні отці Макарій і Амвросій — його учнями.
Преподобний був сповнений любові та жалю до людей і знав, як привести ту чи іншу людину до покаяння, тому іноді замість довгих вмовлянь діяв різко та рішуче.
Якось один пан хвалився, що як тільки погляне на старця Леоніда, то побачить його наскрізь. Він приїхав до Святого, коли в нього було багато народу, й старець одразу його помітив.
Щоб справити враження, Леонід приставив ліву руку до лоба козирком, ніби прикривав очі від сонячних променів, назвав пана лайливим словом і сказав, що він прийшов побачити наскрізь грішного Леоніда, а сам сімнадцять років не сповідався та не причащався. Ті слова прозорливця викликали в пана сльози розкаяння.
Іншого разу один прибулий чоловік повідомив Преподобному, що приїхав на нього подивитися.
Тоді Леонід встав і почав повертатися перед ним зі словами: «Ось, будь ласка, подивіться на мене».
Через те чоловік пожалівся на Леоніда настоятелю, а той сказав, що Старець святий і відповів йому за його ж словами.
Після того прибулий повернувся до Старця, попросив у нього прощення, і преподобний вивів його зі стану відчаю, в якому той перебував.
Крім душевних недугів, Святий зцілював і тілесні хвороби, тому натовпи народу прибували до нього. Проте дехто з духовних особ не любили Лева. Серед них був і Калузький єпископ Миколай, який прагнув заслати старця в Соловецький монастир. Отець Вассіан, який був старожилом Оптиної пустині, писав на Святого доноси.
Якось Преподобному заборонили приймати відвідувачів. Проте люди все одно йшли до нього, і він приймав їх із любов’ю.
Ігумену обителі Старець сказав, що нікого до себе не кличе, а тих, хто приходить, гнати не може, бо особливо серед простого народу багато хто гине від нерозумності та потребує духовної допомоги.
Коли хворі зверталися до Старця, то він часто давав їм так звану гірку воду, й вони від неї одужували.
Іноді преподобний Лев відсилав хворих до мощей Митрофана Воронезького, де ті й зцілювалися. Багато недужних отримали чудесну допомогу через помазування єлеєм із лампади, що постійно горіла перед Володимирським образом Божої Матері, яку подарував Леву отець Феодор.
Приводили до старця й біснуватих, з яких він силою Божою виганяв бісів. Одного разу привели до Лева селянку, що розмовляла під час біснування різними мовами.
Коли ж із неї вигнали нечистого духа, то виявилося, що вона й російською мовою ледве говорить.
Незадовго до кончини Святого виникло гоніння на монахинь — духовних дочок оптинських старців. Преподобного Лева називали масоном, а святоотецькі книги, які він давав черницям, чорнокнижництвом.
Перед самою смертю Старця монахинь виправдали, й Святий зітхнув із полегшенням. Чесна кончина преподобного Лева настала в 1841 році.
Слава Богу вовіки. Амінь.
