Ліки від раку та пам’ять про смерть

Духівник, молитовник і церковний письменник румунський Старець Клеопа (Іліє) (1912 – 1998), широко відомий не тільки в Румунії, а й за її межами. Його подвижницьке життя нелегкий досвід самітника-ісихаста, який багато років провів у суворих гірських лісах Румунії, глибоке знання Святого Письма, творінь Святих отців, а також мудрість і любов до людей зробили його істинним духовним отцем не тільки для православних ченців, але й для багатьох мирян світу. Проповіді, настанови, повчання зміцнювали вірних і повертали на істинний шлях тих, хто сумнівався.

Старець навчав: “Кожного часу та на кожному місці нам треба мати Спасителя в серці. Тому що Він завжди дивиться в серця наші.

Зберігайте свій розум! Ворог воює, щоб захопити нашу душу. А ціну душі назвав нам, чада, не святий, не пророк, але сам Спаситель, сказавши: “Який викуп дасть людина за душу свою?”¹ (Мф. 16, 26)».

Старець Клеопа як духівник спілкувався з великою кількістю людей, тому знав їхні проблеми та біди. За життя він духовно допоміг не одній тисячі людей.

Архімандрит Клеопа неодноразово підіймав тему онкологічних захворювань, як однієї з найбільших проблеми людства.

В одній із бесід старець розповів, що змінивши уявлення про Бога, людство знайде ліки від онкозахворювань.

“Більшість людей, що страждають від раку, захворіли через стрес, страх, неспокій, боговідступництво, скорботу та розлади. Рак став розвиватися, тому що людина відвернулася від свого призначення – з’єднатися з Богом. Якщо ви відчуваєте своїм серцем зв’язок із Богом, то ви спокійні. Ось ліки від раку”, – казав Старець.

Старець Клеопа був переконаний, що Бог по своїй любові створив людину, любить її та має на неї свій план. 

Також Старець повчав, що людина має завжди пам’ятати про швидкоплинність і минучість земного життя, культивувати в собі пам’ять смертну. Адже тоді, як казав Старець, вона стає менше грішити.

• “Завжди майте думку про смерть, про суд, про геєну, про останню хвилину в житті, про Царство Небесне, про славу тих, хто істинно вірує, про остаточне рішення в день Страшного суду, оскільки все це змушує нас не спати. Варто тільки уявити собі, що помреш, але не знаєш коли, то як же не готувати себе до цієї години?
• Хто може сказати, чи зустрінемося ми завтра, коли зійде сонце? Чи побачимося? Чи ми впевнені, що доживемо до завтра? За це не можна ручатися, адже життя не в наших руках. Прийдуть хвороба та страждання – і все скінчено. Але якщо розмірковуєш про смерть, це дуже допомагає не грішити.
• І думка про смерть – найбільший радник, найдобріший радник, який має супроводжувати тебе життям. Так кажуть святі отці. Святого Василя запитав філософ Евбул, великий учений: «Василю, у чому суть філософії? У чому полягає найвища філософія? – “Постійно думати про смерть”.
• Що ми являємо собою, браття? Порох та попіл. Хробаки смердючі землі. Персть земна. «Жменька землі на дні могили». Ось хто ми є насправді. Чим нам хвалитися? У чому нам наполягати? Що ми створили? Може, нове сонце на небі, нові зірки, нові небеса? Найбільше божевілля – звеличування себе. Найбільше божевілля – це те, що людина не розуміє, що вона не всевладна.
• Прихворів ти ввечері й до ранку не дожив. Ти пішов, помер без покаяння та пропав! Де тепер тирани? Де імператори? Де сильні віку цього? Де шахіншахи Персії? Де імператори Китаю? Де турецькі султани? Де фараони стародавнього Єгипту? Де є Наполеони Франції? Де російські царі? Де кесарі Риму? Де кайзери Німеччини? Де вони? Де? У глибинах пекла, якщо не зробили нічого доброго! А якщо зробили хоч трохи доброго, то щастя їм, що перейшли з одного в інше Царство. Господь судить усіх.

Атомний потоп біля дверей – миттєво можемо потонути. І тоді побачить людина, на кого вона гнівалася та на кого сердилася”.