День пам’яті мучеників Тараха, Прова й Андроніка

12/25 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять мучеників Тараха, Прова й Андроніка.

Святі мученики Тарах, Пров і Андронік постраждали за Христа за правління Діоклетіана та Максиміана. Їх схопили нечестиві в кілікійському місті Помпеополі та привели в Тарс на суд до проконсула Нумерія Максима.

Оскільки Тарах був найстаршим і поважним на вигляд, проконсул почав допит із нього.

Коли у святого запитали його ім’я, він назвав себе християнином, водночас повторював одну й ту ж відповідь декілька разів.

Нумерій Максим розлютився й наказав бити мученика.

На те Тарах же сказав, що ім’я християнин для нього дорожче за ім’я, яке дали йому батьки, а батьки назвали його Тарахом.

Після того угодник Божий розповів, що походить із римського воїнського роду в сирійському місті Клавдіополі, однак залишив воїнське звання.

Проконсул наказав Тараху звершити ідольське жертвоприношення.

Святий відмовився, сказавши, що служить Єдиному Богу, Якому приносить у жертву не кров, а чисте серце.

Тоді за наказом мучителя страждальця побили, зв’язали залізними ланцюгами й кинули до в’язниці.

Наступним перед проконсулом постав Пров, який також спочатку назвав себе християнином, а потім назвав своє ім’я.

Пров розповів, що народився в Пергії Памфілійській і залишив чимале багатство заради служіння Христу.

За відмову від принесення жертви богам мученика жорстоко побили, через що його кров вкрила землю. Святого ув’язнили зі зв’язаними ланцюгом руками та ногами.

Після того до Нумерія Максима привели Андроніка. Він сказав, що походить із поважного роду та є сином одного з перших громадян Ефесу.

Як Тарах і Пров, Андронік не звершив ідольського жертвоприношення. Тому його повішали та почали катувати. Святого били по устах і кололи в боки, потім закували та взяли під варту.

Через деякий час мучеників привели на допит до Нумерія Максима в кілікійське місто Мопсуестія. Проконсул знову по черзі змушував їх принести жертви богам, однак святі залишалися непохитними.

За непокору Тараха били по устах камінням і вибили йому зуби. Потім на його руки поклали вогонь. Пізніше мученика повісили вниз головою, розвели під ним вогнище й почали вливати в його ніздрі змішаний із сіллю та гірчицею оцет.

Прова й Андроніка били, палили, стругали залізними знаряддями та посипали їхні рани сіллю. Проте мученики були непохитними у вірі.

Наступного ранку Нумерій Максим знову почав схиляти Тараха до свого нечестя.

Святий сміливо розмовляв із мучителем і просив продовжити йому страждання та спрямувати на нього свою злобу.

Тоді Максим сказав страждальцю, що буде мучити й виснажувати його, а рештки тіла віддасть на розтерзання звірам.

Після того мученика били по обличчю та прикладали розжарене залізо до його щелеп. Потім бритвою відрізали вуха, здерли з голови шкіру й поклали на голову розжарене вугілля, а також пекли тіло розжареними залізними знаряддями. Зрештою святого ув’язнили.

Мученика Прова зв’язали й повісили вниз головою. Його боки обпалювали розжареними прутами, а потім розжарені прути ввіткнули в його спину. В уста святого влили ідоложертовне вино й поклали ідоложертовне м’ясо.

У відповідь на те угодник Божий сказав, що Господь знає його волю.

Після того розжареними прутами кололи гомілки мученика, а в руки вбили розжарені цвяхи. Пізніше Прова осліпили та взяли під варту.

На животі Андроніка розвели вогонь із просоченої олією рогожі. Потім йому між пальці вклали розжарені прути, а в його уста поклали жертовне м’ясо та влили жертовне вино. Після того святому вибили зуби й вирізали язик. Після всього мученика ув’язнили.

Згодом проконсул наказав жерцю Терентіану влаштувати за межами міста амфітеатр.

Коли повеління виконали й зібралося багато народу, спочатку віддали на поживу звірам велику кількість інших в’язнів.

Потім на арену принесли Тараха, Прова й Андроніка, які від ран не могли ходити.

Глядачі почали обурюватися через жорстокість проконсула, й багато хто пішов геть. Після того на мучеників випустили звірів, однак вони не завдали їм ніякої шкоди.

Здивований чудом народ почав сильно кричати. Нумерій Максим розгнівався й наказав умертвити святих.

Тоді Тараха, Прова й Андроніка закололи мечами та розсікли на частини. До їхніх тіл приставили варту.

Благочестиві мужі Макарій, Фелікс і Берій просили в Господа допомоги, щоб забрати чесні мощі.

Раптом стався землетрус, почалася гроза та буря. Налякана варта втекла.

Потрібно було розпізнати рештки святих серед інших тіл. По молитві християн над тілами Тараха, Прова й Андроніка з’явилися вогні свічок. Так впізнали мощі святих мучеників і поховали їх у викопаній у скелі печері.

Час кончини мучеників Христових датується 304 роком.

Слава Богу вовіки. Амінь.