День пам’яті святителя Петра Цетинського
18/31 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Петра Цетинського.
Святитель Петро Цетиньський народився 1 квітня 1747 року в чорногорському селі Негуші. Його батьками були Марк Даміанов Петрович і Ангеліна — Анфіса, уроджена Мартіновіч.
Приховані подвиги
Він був Чорногорським митрополитом упродовж сорока шести років. Із історичних джерел про нього більше відомо як про великого правителя, а його духовні подвиги багато в чому залишилося прихованим для нащадків.
Святий Петро був Чорногорським митрополитом із 1784 по 1830 рік. З початку XVIII сторіччя в Чорногорії влада митрополитів була не лише духовною, вона мала багато функцій, що були властиві світським правителям. Водночас влада переходила від дядька до племінника.
Першим таким правителем із роду Петровичів-Негошів став митрополит Даниїл, а після його смерті наступником став митрополит Савва. Він, у свою чергу, в 1758 році обрав собі наступником святителя Петра, коли йому було лише десять років.
Чернечий постриг майбутній Святитель прийняв у дванадцять років у Цетиньському монастирі. Там він і навчався під керівництвом ченця Даниїла. У 17 років монах Петро став дияконом. У 1765 р. він вирушив на навчання до Росії.
Ту подорож ієродиякон Петро здійснив разом зі співправителем владики Савви митрополитом Василієм. Потім його висвятили на ієромонаха, і тоді він став найближчим помічником митрополита Савви.
У 1784 році святого Петра народ обрав на чорногорський престол.
У сербському місті Сремські Карлівці він прийняв висвячення в єпископський сан із нареченням митрополитом Чорногорським, Скендерійським і Приморським.
Наступного року під час перебування Святителя за кордоном скадарський паша Махмуд Бушатлі з вісімнадцятьма тисячами солдатів напав на Чорногорію. Тоді вороги спалили Цетиньський монастир, а також низку селищ. Святитель Петро повернувся до розореної країни. Те, що він привіз із собою картоплю, невідому доти в Чорногорії, врятувало багатьох жителів від голодної смерті.
Після падіння Венеційської республіки в 1797 році її володіння в чорногорському Примор’ї, а саме Бока Которська та Будва, відійшли до Австрії.
Місцеві жителі обурилися тим і звернулися по допомогу до святителя Петра. Владика відвідав Будву й її околиці та встановив там місцеве громадянське правління. У нподальшому він успішно протистояв намаганням австрійців підпорядкувати ці землі.
Святителю Петру довелося докладати чималих зусиль, щоб захистити свій народ від найрізноманітніших зовнішніх загарбників. Однак водночас митрополит намагався подолати й безліч внутрішніх негараздів. Він захищав сиріт від утисків лиходіїв, боровся з забобонами, відновлював благочестиві порядки.
Особливо Святитель дбав про бідних і, щоб допомогти голодним, нерідко продавав чи обмінював на хліб цінні церковні речі. А найбільше він боровся проти укоріненого тоді в чорногорцях звичаю кровної помсти, через яку цілі сім’ї та клани винищували одне одного.
Перше зведення законів
Святитель невпинно працював над тим, щоб подолати розбрат. З його ініціативи було прийняте в Чорногорії перше зведення законів. Усі важливі рішення Святитель приймав скликавши нараду з представниками основних племен і родів.
Як зрозуміло з листів, впливати на своїх підданих він завжди намагався мирно, вмовляннями та переконаннями. Він намагався діяти як духовний отець, не застосовував силу, як вчинив би світський правитель.
Помер святитель Петро Цетинський у 1830 році, на вісімдесят першому році життя, сказавши перед смертю своєму наступнику-племіннику: «Молися Богу».
Через чотири роки після смерті мощі святителя Петра знайшли нетлінними. Вони перебувають у храмі Цетинського монастиря, який щороку відвідують тисячі прочан і туристів.
Цетинський монастир
Службу і коротке житіє Святого написав митрополит Сербська Михайло (Йованович).
Мощі святителя Петра є однією з головних святинь обителі, разом із правицею святого Іоанна Предтечі та списком Філермської ікони Божої Матері.
Слава Богу вовіки.
