З чого народжується смирення

Брат: Мені хотілося б знати, преподобний отче, як народжується смирення в душі людини та які причини, що призводять до смирення.

Старець: Як свідчать Святі отці, брат Іоанн, у смирення багато матерів:

• одні зі Святих отців зрозуміли, що смирення народжується з вірного знання про себе;
• інші сказали, що смирення народжується з роздумів про смерть та Страшний суд.
• Святий Іоанн Лествичник каже, що шлях до смирення – це тілесна праця, послух і правдивість серця[1],
• а святий Ісаак Сирин – що смирення народжується зі скорбот і печалі.
• Також святий Ісаак Сирієць каже, що смирення народжується зі страху Божого або зі спокус, з богозалишення, з лютої боротьби з єством і бісами та з великої молитви.

Отже, брате Іоанне, як бачиш зі свідчень цих святих і божественних отців, причин, через які народжується смирення, багато. Тому я й сказав вище, що у смирення багато матерів.

А якщо ти спитаєш у смирення і про батька його, то воно тобі відповість, що ти не впізнаєш його, доки не здобудеш у собі Бога.

Брат: Преподобний отче, я зрозумів, що смирення народжується з пізнання себе, з послуху, страху Божого, лютої боротьби з єством, зі спокус, скорбот, печалі, з боротьби, що походить від бісів, і з великої молитви. Але оскільки ви сказали, що ніхто не досягне блаженства здобути Бога в душі своїй, то я здивований і все ще не знаю, хто ж істинний родитель смирення?

Старець: Коли Святі отці, брат Іоанн, сказали нам, що тільки той, хто має Бога в душі своїй, може впізнати істинного родителя смирення, вони хотіли показати нам, що тільки досконалі можуть досягти цього – пізнати істинного батька смирення, а не ми, які мають молочні зуби в духовних питаннях.

Для нас достатньо слухати повчання Святих отців і прилягати з великим терпінням до творення чеснот, які, як ми бачили, ведуть нас до вищої чесноти смиренномудрості, а те, що вище за нас, треба залишати тим, хто старший від нас за духовним віком.

Брат: Раніше ви говорили мені, преподобний отче, і з того, що Ви сказали досі, я зрозумів, що смирення є найбільшою чеснотою, яка спасає нас від гріха гордині. Але чи приносить смирення й іншу користь людині?

Старець: Знай, брате Іоанне, смирення приносить таку різноманітну користь, що неможливо розповісти про це в декількох словах. Але все ж таки з того, що пригадаю, спробую хоча б частково відповісти на питання братства твого.

Смирення настільки велике, що воно одне, й без інших чеснот, може відчинити нам двері Царства Небесного, як написано: «Покаяння піднімає того, хто впав, плач стукає у двері небесні, а святе смирення відчиняє їх».

Смирення – це єдина чеснота, яку не можуть відтворювати біси. Воно є джерелом самоприниження, яке зберігає людину від падінь.

Смирення, брат Іоанн, має силу рятувати людину від праведного гніву Божого, бо написано: «Серця скорботного й смиренного Бог не принизить» (див.: Пс. 50: 19).

Смирення має силу збирати серце наше в страх Божий і не давати йому ширяти в згубній гордості.

Знай ще, брате Іоанне, що з усіх рятівних справ, які здійснює людина, смирення та любов – найугодніші Богові жертви.

Це ми розуміємо ще ясніше з Божественного Писання, яке говорить: «О, людино! Сказано тобі, що добро та чого вимагає від тебе Господь: чинити справедливо, люби та будь милосердним і з упокоренням ходити перед Богом твоїм»¹(Мих. 6: 8).

Не будемо забувати також, що смирення й багато сліз дуже необхідні тому, хто перебуває на службі Богу, як вчить нас великий апостол Павло: бо він сам служив Богу в повному смиренні, в багатьох сльозах і спокусах, що досягали його через зловмисність юдеїв (див.: Дії 20:19).

Також знай ще, брате Іоанне, що смирення – це одяг вибраний і дорогоцінний, в який слід зодягтися святим і вибраним Божим (див.: Кл. 3: 12).

Смирення – це священні й божественні сходи, якими сходить Божий погляд на людину, як написано: «На кого дивлюся? Тільки на смиренного та лагідного, що тремтить Моїх слів» (пор.: Іс. 66: 2).

Смирення має силу доносити до Бога наші слова та посилати нам від Нього залишення гріхів. Це ми бачимо на всіх, хто грішив перед Богом і потім смиренно покаявся. Проте найкрасномовніше свідчення дає нам цар Манасія, який грішив більше за всіх людей того часу й осквернив усю Церкву Божу, а над священними службами, що звершувалися во славу Божу, він поглумився поклонінням ідолам!

Якби весь світ почав постити за нього, то все одно не зміг би спокутувати його беззаконня. Але оскільки він дуже впокорився перед Богом, Бог почув його, і прислухався до його молитви, і повернув його з полону до Єрусалиму²(див.: 2 Пар. 33: 12–13).

Смирення звільнило Ровоама від Божого гніву, що насувався на нього і на весь народ (див.: 2 Пар. 12: 7).

Також цар Ахав, який гнівив Бога своїми беззаконнями, лише смиренням врятувався від Божої люті. Бо каже Бог до Іллі Фесвитянина: «Бачиш, як упокорився переді Мною Ахав? За те… Я не наведу бід у його дні, але за днів сина його наведу біди до дому його»³(3 Цар. 21: 29).

Таким чином, хто має смирення, ті позбавлені багатьох небезпек. Це ми можемо зрозуміти зі слів: «Бог упокорює гордих, а смирення рятує тих, хто потуплює очі свої долу».

Ті, хто має смирення, звеличуються в Бозі, бо написано: «Упокоріться під міцну руку Божу, щоб Він підніс вас свого часу»⁴(пор.: 1 Пет. 5: 6).

Смирення – це повчання від Бога, бо сказано: «Куди входить гордість, входить і приниження, а уста смиренного пророкують мудрість»⁵(пор.: Прип. 11: 2).

Смиренні – спадкоємці Царства Небесного, бо Бог каже: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне»⁶(Мф. 5: 3).

Смиренним Бог дає благодать, як написано: «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать»⁷(Як. 4: 6).

Смирення в час нашої кончини може замінити собою всі чесноти й одне може врятувати людину! Це показує й один святий із «Добротолюбства», коли каже: «Скажу тобі дивне слово, і не дивуйся. Навіть якщо ти не здобував безпристрасності через навичку, що володіє тобою, але якщо під час відходу твого перебуватимеш у глибині смирення, то піднесешся не менше, ніж безпристрасний, вище хмар. Бо хоч скарб безпристрасних зібраний із усіх чеснот, але найдорожча крапля смирення найдорожча. Воно спричиняє не тільки примирення з Богом для того, хто має його, але й входження разом із обраними в шлюбні палаци Царства Його».

Це підтверджує і один преподобний отець з «Патерика», кажучи: «Діти, знайте, що смирення, без усяких подвигів, врятувало багатьох».

Смирення виправдало митаря лише кількома словами⁸(див.: Лк. 18: 13–14), блудного сина вбрало в колишній одяг⁹(див.: Лк. 15: 22), розбійника на хресті поселило в рай перш за всіх праведників і святих¹⁰(див.: Лк. 2).

За смиренням завжди слідує милість Божа, як це показує божественний отець Ісаак Сирієць, кажучи: «Як тінь слідує за тілом, так за смиренномудрістю – милість Божа». А святий отець Іоанн Лествичник каже: «Багато людей здобули спасіння душі, не маючи дару пророцтва, не здійснюючи знамень і чудес, не маючи одкровень і не бачачи ангелів. Але без смирення ніхто не увійде в небесний палац».

Знай ще й те, брате Іоанне, що смиренномудрим, оскільки вони є друзями Божими, Бог не допускає бути спокушеними вище сил. Про це вчить нас святий отець Ісаак Сирин, говорячи: «Спокуси від духовного жезла служать успіху і зростанню душі, а спокуси, від яких випробовуються і стають майстернішими душі смиренних, такі: лінощі, сум’яття розуму, уявна тілесна недуга, зменшення надії, затьмарення помислів, позбавлення людської допомоги, убогість у потрібному для тіла тощо.

У цих випробуваннях людина здобуває душу залишену й безпорадну та серце, сокрушене в великому смиренні.

І якщо цим викупиться хтось, то він прийшов до жадання Творця свого. І вони перемішані: втіха та безнадійність, світло та темрява, боротьба та підмога – коротко кажучи, труднощі та втіха. І це ознака успіху людини при допомозі Божій».

Архімандрит Клеопа (Іліє)

Переклад із румунської Зінаїди Пейкової