Духовне свинство
У Євангелії ми можемо прочитати оповідь про зцілення Христом гадаринських біснуватих (Мф. 8:28–34).
Коли Христос наблизився, біси в людині закричали та почали благати Його: «Не вели нам йти в безодню».
Це відкриває нам важливу істину: існує справжня безодня, якої бояться навіть демони.
…існує справжня безодня, якої бояться навіть демони.
Страх занепалих духів перед цією безоднею – це окрема глибока тема, гідна роздумів. Про це варто замислитись кожному, хто легковажно ставиться до духовного світу.
Чому саме свині?
Демони просять Господа дозволити їм увійти до стада свиней — і це теж вражає. Ці духи не мають влади навіть над нечистими тваринами без Божої волі. Згадаймо, як сатана в пустелі обіцяв Христу віддати Йому всі царства світу. Але насправді — навіть над свинями він не має влади. Його “влада” – обман.
Отже, біси увійшли саме до свиней — не до овець, не до зграї птахів, а до тварин, які в усіх культурах символізують нечистоту. Не тому, що вони злі – Бог створив їх, як і всіх інших, – але тому, що вони стали образом того, чого нам, людям, потрібно боятися.
Свиня в іудейській традиції – символ лицемірства. Зовнішньо вона відповідає вимогам чистоти: роздвоєні копита. Але всередині не жує жуйку, тобто не відповідає повноті закону. Такий і лицемір: зовні благочестивий, а всередині – гидота.
Життя без неба
Говорять: свиня — тварина, яка не дивиться на небо. Вона все життя риє землю, й тільки коли її ріжуть, її морда повертається догори. Тоді на мить вона бачить небо — і вмирає.
Так і людина: буває, все життя живе в метушні, пристрастях, земних турботах — і тільки на смертному одрі починає кликати Бога.
Але Господь великий і милостивий. Навіть тоді, як розбійнику на хресті, Він дає спасіння. Є безліч історій про людей, які прожили гріховне життя, а під кінець, перед смертю, — прозріли, покаялися та пішли до Господа зі словами: «Пробач мені!».
Однак сподіватися лише на це не варто. Блаженний Августин казав: «Розбійник врятувався, але лише один із двох. Не тішся, але й не зневіряйся».
Свинство як духовний стан
Другий важливий образ – це свиня як символ егоїзму, що торжествує. Вона нічого не дає за життя — лише споживає: ні вовни, ні молока, ні роботи. Лише м’ясо після смерті.
Такою є і людина, яка живе тільки для себе. Від неї всім лише після смерті: заповіт, квартира, залишки. А за життя — нічого.
Усі тварини дають щось людині: овечка – шерсть, корова – молоко, собака – вірність, бджола – мед, віск, прополіс. Навіть після смерті підмор.
А свиня? Тільки коли її вже нема.
Так і духовна людина, заражена егоїзмом, матеріалізмом, лицемірством, віддає щось світові лише тоді, коли сама зникає. Це і є духовне свинство.
Давайте розпізнаватимемо в собі ознаки духовного свинства:
- лицемірство,
- прихильність до земного,
- відмова дивитися на небо — у прямому та переносному значенні.
Нехай наше життя буде не лише горизонтальним (робота, сім’я, побут), а й вертикальним — спрямованим до Бога.
Нехай наше життя буде не лише горизонтальним (робота, сім’я, побут), а й вертикальним — спрямованим до Бога.
Христос прийшов, щоб позбавити людину від легіону бісів. Нехай і ми віддамо Йому своє серце — не лише зовнішність, а й глибину душі. Тоді й очі наші дивитимуться вгору, і життя наше буде преображене. І тоді є надія, що ми не опинимося серед тих, хто прогнав Христа заради стада свиней.
