День пам’яті преподобного Арсенія Каппадокійського
28 жовтня/10 листопада Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Арсенія Каппадокійського, архімандрита.
Святий Арсеній народився близько 1840 року в маленькому селі Фараса (Варасіо) в Каппадокії, що в наш час входить до складу Туреччини. У Святому Хрещенні його назвали Феодором.
Хлопчик рано осиротів і разом із братом жив у тітки. Угодник Божий навчався в Смірні, а потім прибув у Кайсері (Кесарію), де став насельником монастиря на честь Іоанна Хрестителя, який також називають монастирем Флавіана в Зінчі-Дере.
Оскільки в ті часи не вистачало вчителів, митрополит Паїсій ІІ посвятив його в диякона й послав назад у Фарасу навчати дітей.
У рідному селі Святого не було ні приміщення для школи, ні парт. Святий Арсеній пристосував для проведення уроків просту житлову кімнату, в якій простелив на підлозі шкури овець для того, щоб діти сиділи. Разом із тим це був захід перестороги на випадок візиту турків, що були проти здобуття християнами освіти грецькою мовою. Так неочікуваний відвідувач побачив би дітей, що сидять на колінах, і міг подумати, що вони моляться.
Іноді Преподобний потай проводив уроки в невеликій церкві, що розташовувалася вище на скелях.
У 1870 році в Кайсері Арсеній удостоївся священного сану, а потім вирушив у Єрусалим.
Після тривалого паломництва він повернувся в Фарасу, де священнодіяв у місцевому храмі та вчителював. Усього в Єрусалимі Святий побував п’ять разів, тому місцеві жителі називали його Хаджі-ефенді.
Угодник Божий займався перекладом Євангелія на місцевий діалект. Взимку у вечірню пору чоловіки збиралися біля вогнища та слухали, як він розповідає притчі або житія святих, після чого переказували їх своїм дружинам та дітям.
Преподобний проводив строге подвижницьке життя, жив у кімнаті з земляною підлогою, спав на декількох покривалах, для молитви ставав на коліна на овечу шкуру, що лежала перед іконами. Крім перерахованого, в його келії було лише декілька богослужбових книг.
На плечах Арсеній носив стару накидку з мішковини. Коли траплявся візит офіційних представників Церкви, його просили зняти її, але він відмовлявся, кажучи, що це подарунок від матері. Щосереди та щоп’ятниці Преподобний перебував увесь день у молитві та пості й не виходив із житла.
Господь наділив Свого угодника даром звершення чудес.
До Святого приходили християни та мусульмани, і він ніколи не запитував їх про віру, лише про деталі хвороби, щоб прочитати над хворим потрібну молитву. Арсеній зцілював душі й тіла людей, виганяв нечистих духів.
Якщо хворий не міг сам прибути до подвижника, родичі приносили щось із його одягу. Святий читав молитви над одягом, і хворі, коли отримували свій одяг, зцілювалися.
Зверталися до Преподобного й безплідні жінки. Щоб не поширилися чутки, він не молився над ними у своїй келії, а писав для них молитви на папері.
Бувало Преподобний посилав безплідним на благословення хустинку або ґніт від свічки, який вони носили довкола поясу. Як свідчать місцеві жителі, всі ті жінки протягом року народжували дітей.
Коли отець Арсеній перебував у молитві й пості та не виходив зі своєї келії, хворі брали землю або пил із порогу його дверей.
Мусульмани, які вважали себе недостойними молитви Святого, просили лише попіл із його кадила, розмішували цей попіл у воді, пили та дивним чином зцілювалися.
Місцеві жителі пізніше згадували, що не знали, що таке лікар, і всі зверталися до Хаджі-ефенді.
Угодник Божий мав м’який характер, але, щоб не поширювалися чутки про його святість, він часто вдавав, що дратується. Суворо він говорив із тими, хто хвалив його чи пропонував плату. Святий наполягав, щоб принесене йому роздавали бідним.
Хоча Преподобний намагався уникнути слави, його ім’я було відоме серед християн. Навіть Константинопольський і Єрусалимський патріархи писали йому листи та просили молитов. Вони хотіли посвятити преподобного Арсенія в єпископський сан, але Святий вказував на свою дратівливість і відмовлявся.
Зрештою отець Арсеній погодився стати екзархом біля Гробу Господнього, щоб допомагати паломникам, і в Кайсері, щоб не образити свого єпископа, якого особливо поважав. При цьому він жив так само скромно, постив і молився як раніше.
Преподобний прозрів майбутні випробування, війни і вихід греків із рідної землі.
Згідно з договором 1922 року всі християни, що жили в Туреччині, мали переселитися в Грецію, а мусульмани — із Греції в Туреччину.
У 1924 році християни вимушено залишили Фарасу. У той час отцю Арсенію було 84 роки. Він відмовлявся їхати до берега моря на віслюку, призначеному для нього. Він віддав своє місце, щоб міг їхати хтось із малих дітей або хворих.
У Греції жителі Фараси поселилися на острові Корфу. Там через сорок днів після прибуття отець Арсеній, як і передрікав, відійшов до Господа. Кончина Преподобного настала 28 жовтня (за ст. ст.).
До могили преподобного Арсенія на старому кладовищі острова приходять християни. Вони доглядають за нею, приносять квіти, свічки, моляться там.
Мощі угодника Божого забрав із Корфу афонський монах, зараз канонізований преподобний старець Паїсій, похресник і учень отця Арсенія.
Нині мощі почивають неподалік від Салонік у заснованих старцем Паїсієм монастирях святого Іоанна Богослова в селі Суроті й преподобного Арсенія Каппадокійського поблизу села Ватопеді.
Слава Богу вовіки. Амінь.
