День пам’яті преподобного Іоанна Колова

9/22 листопада Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Іоанна Колова.

У першій половині V сторіччя в Скитській пустелі,що розташовувалася в північно-західній частині Єгипту, подвизався святий Іоанн.

Він був невисокий на зріст, через що отримав прізвисько Колов, що в перекладі з грецької означає «малорослий».

Ще в юних роках Іоанн зрікся світу й зі своїм братом Даниїлом віддався пустельницьким подвигам.

Він мав палку вдачу та якось сказав брату, що не хоче більше ні про що дбати, а хоче жити в пустелі без турбот, як Ангел.

Після того юний подвижник зняв одяг і вийшов із келії. Наступна ніч видалася морозною. Іоанн довго боровся з холодом, але зрештою не витерпів і вирішив повернутися до брата.

Коли він промерзлий постукав у двері, Даниїл не відчинив йому, а сказав, що Ангел про своє тіло не піклується та їжі не потребує.

Юнак зрозумів, що надто понадіявся на свої сили, і почав гірко плакати. Лише тоді брат впустив його в келію та зауважив, що оскільки він має плоть, то має й страждати заради одягу та плоті.

Через цей випадок Святий усвідомив, що потребує досвідченого духовного наставника, тому прийшов до твердого в вірі та непохитного волею старця Пимена (преподобний Пимен Великий), якому пообіцяв у всьому покорятися.

Щоб випробувати терпіння учня, старець сказав йому поливати повністю сухе дерево.

Іоанн старанно трудився, хоча його праця здавалася марною. Через три роки дерево вкрилося листям і принесло щедрий врожай. Це дерево очевидці дива назвали «деревом послуху».

Під впливом преподобного Пимена Іоанн став лагідним і смиренним.

Якось один монах сказав йому, що в нього зле серце. Іоанн підтвердив його слова й додав, що його серце навіть більше зле, ніж той думає. Так святий сумирно переносив образи.

Угодник Божий пройшов подвиг послуху й почав сам мудро керувати іншими.

Одним із його учнів був преподобний Арсеній Великий, який згодом прославився суворими подвигами.

Високоосвічений і обдарований почестями, Арсеній залишив імператорський двір, де був наставником синів імператора Феодосія Великого. Він віддав свою волю в розпорядження преподобного Іоанна.

Якось в Арсенія запитали, як він, той, що оволодів грецькими й римськими науками, просить настанов у простого та неосвіченого старця.

На те Арсеній відповів, що не знає навіть абетки того, що знає той простий і неосвічений старець, тому що смирення — початок усіх чеснот, як абетка — початок книжної науки.

У той час у місті Александрії жила дівиця Таїсія, що використала отриманий від благочестивих батьків спадок на справи благодійності.

В її домі неодноразово знаходили притулок скитські старці, які приходили в місто. Згодом спадок закінчився, Таїсія зубожіла й почала використовувати свою красу для гріховного збагачення.

Коли старці довідалися про те, то вирішили послати преподобного Іоанна, щоб він відвернув Таїсію від згубного шляху.

Святий погодився, помолився Господу та вирушив у Александрію.

Вхід у дім Таїсії для старців вже був закритим. Якщо раніше в нього входили ті, що хотіли винести щось на свої потреби, то тепер лише ті, хто ніс із собою гроші та скарби.

На прохання Іоанна повідомити про нього господині, служниця вилаяла його. Святий зі смиренням перетерпів те й повторив своє прохання. Того разу він додав, що може дістати для Таїсії дорогоцінні речі.

Служниця доповіла про старця, і Таїсія сказала його впустити.

Святий увійшов, сів біля грішниці, зітхнув і заплакав.

На запитання Таїсії, чому він плаче, Преподобний у свою чергу запитав, що відвернуло її від Господа й для чого вона бруднить себе нечистими справами.

Нещасна жінка раптом згадала забутого нею Христа, Якого повчали любити її батьки, і почала каятися.

Спитавши старця, чи є для подібних до неї прощення, вона отримала відповідь, що Господь завжди чекає та прощає тих, хто щиро кається.

Таїсія попросила Святого забрати її геть і вказати місце, зручне для покаяння.

Вона залишила осквернений дім і не зробила ніякого розпорядження щодо свого брудно нажитого багатства.

У дорозі мандрівників застала ніч. Старець сказав Таїсії відпочивати, відійшов від неї, помолився Господу й заснув.

Уві сні Святий побачив на тому місці, де залишив Таїсію, незвичайне світло, що піднімалося до небес, і її понівечену душу, яку Ангел несе до самого Господа.

Святий прокинувся й знайшов жінку померлою. Він поховав її тіло, повернувся в монастир і з радістю сповістив братії про розкаяння Таїсії та прославлення.

Угодник Божий уклав житіє преподобного Паїсія Великого. Багато висловів Святого записані іншими монахами.

Преподобний Іоанн відійшов до Господа в пустелі поблизу Кольцума (нині Суец). Його кончину датують  422 або 430 роком.

Слава Богу вовіки. Амінь.