День пам’яті преподобного Ніла Мироточивого

12/25 листопада Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Ніла Мироточивого, Афонського.

Святий Ніл народився в містечку Айос Петрос у районі Кінурія на півострові Пелопоннес у благочестивій сім’ї.

Хлопчик рано втратив батьків, і його виховував дядько, ієромонах Макарій.

У 1601 році разом із дядьком він став насельником Успенського монастиря в Малеві. Юнак удостоївся чернечого постригу, сану ієродиякона, а потім ієромонаха.

У 1615 році обидва подвижника прибули на Афонську Гору та поселилися в дикому місці. Та місцина також називалася Айос Петрос, оскільки раніше там жив преподобний Петро Афонський. Нині на цьому місці розташовується скит Кавсокалівія.

За встановленим звичаєм ієромонахи Макарій і Ніл викупили за незначну суму грошей у Великої Лаври ділянку землі. На ній вони спорудили келію та храм на честь Пресвятої Богородиці й преподобних Петра та Афанасія Афонських. Будучи іконописцями, подвижники самі розписали й прикрасили церкву.

Невдовзі отець Макарій помер, а Нілу залишилися земля, храм та келія. Проте він прагнув до більшого усамітнення й поселився в скельній печері в малоприступному місці.

Майже прямовисною скелею подвижник спустився до печери за допомоги одного монаха й перебував там постійно в пості та молитві.

У печері Преподобний спорудив вівтар на честь Стрітення Господнього. Про його самітницькі подвиги й боротьбу з нечистими духами відомо одному Богу.

13 листопада (за іншими джерелами, 12 листопада) 1651 року Святий відійшов до Господа. Перед кончиною він поряд із собою поклав заповіт, за яким його тіло не мало покидати тієї місцини.

Тому монахи поклали тіло Преподобного в тій самій скелі в печері, що розташовувалася дещо нижче. Вхід у печеру запечатали й залишили відповідне застереження тим, хто задумає перенести чесні мощі.

Господь благоволив прославити Свого угодника, що за життя уникав людської слави. Мощі Святого почали щедро точити миро, яке стікало по скелі з багатометрової висоти в море.

Коли про чудо поширилася звістка, за святинею почали приїжджати численні паломники. Через помазання миром люди зцілювалися від тілесних і душевних недугів. Місце, де вони причалювали до берега, почало називатися «каравостасіон» («зупинка човнів»). Преподобного Ніла почали називати Мироточивим.

Згідно з переданням, один учень Святого не міг стерпіти шуму від паломників і пожалівся преподобному Нілу на нього самого, що він всупереч своїм словам «не шукати та не мати слави на землі, а бажати її тільки на Небі» скоро весь світ наповнить славою свого імені, через що безліч людей буде приходити до нього за зціленням, чим порушить спокій Святої Гори.

Слова учня так вплинули на Преподобного, що його мощі одразу припинили точити миро.

Якось двоє монахів, які очевидно не знали про заповіт Преподобного, прийшли до його погребальної печери та почали кирками довбати скелю, щоб знайти чесні мощі.

Раптом згори впав валун і зламав стопу одному монаху. Поранений не міг із такою травмою піднятися скелею наверх, тому інший монах пішов просити в мула, щоб витягнути його.

Тим часом травмованому з’явився преподобний Ніл в одязі простого монаха й запитав, що сталося та що він тут робить.

Коли поранений все пояснив, угодник Божий докорив йому, що він розпочав небезпечну справу без благословення Святого та застеріг, щоб надалі він не робив нічого, що перевершує його сили та не відповідає волі Божій.

Преподобний доторкнувся до зламаної ноги монаха й зцілив її, а потім став невидимим.

Зцілений монах вирушив до свого житла, зустрів на шляху товариша й разом із ним прославив Господа.

У 1813–1819 роках монах на ім’я Феофан неодноразово бачив уві сні та наяву святого Ніла. Через свої тяжкі гріхи Феофан був одержимим. Крім того він сильно страждав від грижі, якою нерідко хворіли афонські монахи, що змушені були підніматися з важкими ношами небезпечними крутими стежками.

Охоплений багатьма пороками Феофан разом із тим вирізнявся щирістю, простотою серця, усвідомленням своєї недостойності, надією на Бога, строго православною вірою.

Через тяжкий духовний стан і тілесні недуги монах вирішив назавжди залишити Святу Гору. У той час йому з’явився святий Ніл, показав у безлюдному місці покинуту халупу та пообіцяв забезпечувати його всім необхідним, якщо він поселиться в ній.

Феофан послухався незнайомця, хоча спочатку не знав, хто він такий. Преподобний Ніл зцілив його від одержимості та грижі й навчив основам ведення духовної боротьби.

Поступово подвижник очистився від пристрастей, а угодник Божий повелів йому прийняти схиму з іменем Ехмалатос, що означає «полонений», на знак того, що він є полоненим святого Ніла.

Через Ехмалатоса Преподобний передав монахам настанови, якими викривав поширені в той час на Афоні пороки, а також передрік майбутні події.

Крім того Ехмалатос записав історію чудесних з’явлень угодника Божого. Згодом Преподобний знову з’явився та повелів подвижнику записати його слова повністю, але, оскільки Ехмалатос був малограмотним, він продиктував ту історію та пророцтва ієромонаху Герасиму з Константинополя.

У 1815 році насельники скиту Кавсокалівія в подяку за отримані молитвами Преподобного зцілення вирішили збудувати на місці його подвигів храм.

Під час будівельних робіт вони знайшли мощі Святого, від яких поширювалися райські пахощі.

Святиню з благоговінням монахи перенесли в Лавру, де на той час перебував Константинопольський патріарх Григорій V.

Череп і щелепу Святого прикрасили, після чого череп помістили у вівтарі лаврського храму, а щелепу –  в келії Преподобного. Біля печери влаштували церкву, за вівтарем якої позначили місце, де був гріб Святого.

Слава Богу вовіки. Амінь.