Посмертні пророцтва преподобного Ніла Мироточивого справджуються
25 листопада Православна церква вшановує пам’ять преподобного Ніла Мироточивого, який став відомим завдяки своїм посмертним пророцтвам, які він упродовж вісімнадцяти годин надиктовував афонському ченцю Феофану, для того, щоб той, записавши, залишив їх як науку всім, хто буде спасатися в останні часи.
Особливості пророцтв преподобного Ніла Мироточивого в тому, що він промовив їх тоді, коли вже був у Царстві Небесному. Більшість того, що ми називаємо «пророцтвами старців», були сказані ними в земному житті.
Однак, святий Ніл з’явився ченцю Феофану через двісті років після своєї смерті. Він пророкував нашестя іновірців на Афон, водну стихію, коли дощ йшов на Святій Горі понад тридцять днів без перерви, і благословив ченцю записати також пророцтва про кінцеву долю світу та людства.
Багато пророцтв преподобного Нілу стосувалися не тільки того, що буде, але й були викриттям як сучасному чернецтву, так і тому, що прийде на Афон у наступних поколіннях. Тому книгу «Посмертні пророцтва Ніла Мироточивого» на Святій Горі багато ченців не люблять. Адже якось більше приємно писати про висоту чернечого духу тих, хто там перебуває, про красу духовного життя подвижників, що населяють її, а те, про що говорить святий Ніл, якось не вписується в традиційні уявлення про ченців Святої Гори.
Тому самого ченця Феофана за написання ним книги вирішили вважати біснуватим, що був під впливом нечистого духа, і навіть була спроба його вбити, представивши це як смерть спокушеного фанатика.
І справді пророцтва, що записав монах Феофан, докорінно відрізнялися від того, чим жив Афон у той час. Обителі його були велелюдні, з зовнішнього боку вони благодіяли, на Святу Гору натовпами приїжджали паломники.
У той же час, за словами преподобного Ніла, Афон чекали страшні лиха через багатодбайливість, багатотурботність, багатообіцяння, які вбивають чернечий дух і відчиняють двері всім іншим порокам.
Проте минуло зовсім небагато часу й на Святу Гору прийшов меч агарян. Монастирі спорожніли, більшість ченців, замість мученицького вінця, що їм належав, вважали за краще втекти з Афона.
Власне таким буде й кінець афонського чернецтва, за пророцтвами преподобного Ніла. Зараз ми бачимо, як на Святій Горі активно ведуться різні будівельні роботи, прокладаються асфальтні дороги, зводяться готелі для паломників, розвивається церковний та туристичний бізнес, тиша молитви давно порушена роботами газонокосарок, бетономішалок тощо.
Чим це закінчиться, за словами преподобного Ніла, ми вже знаємо. Матір Божа піде з Афона, а сама Свята Гора піде під воду.
Усі пророцтва преподобного Ніла Мироточівого, що стосуються минулого часу, справдилися точно. Отже, збудеться й те, що він говорив ченцю Феофану про кінець світу. Але ми й самі вже бачимо, як деякі його прозріння почали збуватися.
За словами святого старця, блуд наприкінці часів перевершить не лише Содом та Гоморру, а й розбещеність допотопного людства. Статеві збочення стануть нормою та сприйматимуться як щось природне та зрозуміле.
Лиха на Землі, чим ближче до кінця, тим більше множитимуться, але люди, замість того, щоб каятися перед Богом, будуть тільки озлоблюватися та збільшувати свої злодіяння.
«У всіх людей буде розмова тільки про зло, діяння злі, загальний злий устрій, утиск, відокремлення та роз’єднання. Примножуватиметься користолюбство та сріблолюбство, що наближатиме пришестя антихриста». “Але при цьому, – зазначає преподобний Ніл, – думатимуть, що й творці зла врятуються”.
У світі царюватиме загальна брехня. Брехатимуть, якщо висловитися сучасною мовою, усі – від найперших осіб держави до дрібних чиновників та депутатів.
«Багатотурботність затьмарюватиме почуття людини, щоб зробити її несприйнятливою до спасіння, «люди не відчуватимуть ні бажання вічного життя, ні страху майбутнього засудження», «світ зубожить любов’ю, одностайністю та цнотливістю».
Церква також «збідніє від верховенства духовної влади». Можна сказати, що це пророцтво вже практично здійснилося. Церковна влада розділила всю повноту світового Православ’я на два ворогуючих та антихристиянських за своєю суттю табори. З одного боку, це табір еллінського світу, зі своїм прагненням до екуменічної єдності з єретиками, лояльним ставленням до збоченців, байдужістю до догматів і канонів Церкви, шаленою жадібністю, жагою до влади та плазуванням перед владою нового світового порядку.
З іншого боку, це ворожий до Еллінського світу світ “Третього Риму”. У своїй покорі волі владних проповідей його офіційних представників набувають явно сатанінського характеру.
Зло, вбивства та позбавлення притулку невинних людей, тортури, насильства ці служителі Бога любові цинічно виправдовують державно-політичними інтересами.
Всім православним християнам світові ЗМІ пропонують приєднатися до одного з цих таборів, виходячи зі своїх політичних, національних та інших переваг. Ось тільки треба розуміти, що Христа немає ні серед тих, ні серед інших. Тому що вища ієрархія обох цих центрів давно керується не словами Євангелія, а духом цього світу та людиноугоддям перед його сильними владиками.
Проте, навіть в останні часи люди будуть спасатися.
Преподобний Ніл говорить про те, що людина лише за те, що відмовиться від печатки антихриста, зможе потрапити до раю.
Антихрист не виглядає у преподобного Нілу як безжальний і жорстокий диктатор. Навпаки, він зовні буде лагідним, смиренним, але «по серцю – лисицею, а в душі – вовком». Його їжею будуть «збентеження людей та їхня вічна загибель».
Влада антихриста буде повсюди: «над всяким містом, селом і навіть сільським округом».
У той час, коли це пророцтво говорив святий Ніл, таке важко було собі уявити, але тепер ми дуже добре розуміємо, як ця влада може здійснюватися.
Преподобний вчить також про те, що й над почуттями людей антихрист матиме владу. Загалом у всьому світі він діятиме, як «єдинодержець і самодержець на занапащених усіх людей».
Люди, які й без того стали диявольськими вмістилищами, матимуть цілковиту довіру до антихриста, шануватимуть його так само, як християни шанують Христа.
Вони самі, за своєї волї, виганятимуть і вбиватимуть кожного, хто не матиме до антихриста такої самої віри.
Окремо преподобний Ніл говорить про продовольчу кризу.
- По-перше, люди їстимуть «в сім разів більше, ніж зараз, і не будуть насичуватися». Очевидно це буде пов’язане з штучним складом самих продуктів.
- А по-друге, на житниці буде накладено монополію влади антихриста.
Гроші та золото вже не матимуть жодного значення. Тому що головним благом буде те, що ми зараз назвали б, як «єдиний соціальний пакет базових потреб», і видаватиметься він лише тим, хто взяв на себе печатку антихриста.
Наноситися вона буде добровільно, за згодою самої людини.
На думку преподобного Ніла, у самій собі вона матиме напис – свідчення того, що той, хто прийняв її, зробив це за своєю волею.
На тих, хто не прийме печатку антихриста, чекає солодкий рай, бо цим вони себе, по суті, прирікають на тяжке мучеництво.
Преподобний також важливе значення в цей час приділяє хресному знаменню, яке саме по собі буде альтернативою, антиподом печатці антихриста.
Крім того, преподобний Ніл передрікав велику міграцію людей у зв’язку з війною, голодом та природними катаклізмами.
Час також змінить свій біг, «день обертатиметься як година, тиждень як день, місяць як тиждень, і рік як місяць: «бо лукавство людське зробило те, що й стихії стали напруженими, почавши ще більше поспішати й напружуватися».
Печатка антихриста матиме властивість змінювати свідомість людини і, по суті, робити її демоноподібною.
Багато й інших різних умовлянь, пророцтв та викриттів є в книзі святого Ніла, які допитливий читач сьогодні має можливість прочитати й сам, знайшовши її в інтернеті.
Як би там не було, суть пророцтв святого Ніла ясна. Вони говорять про те саме, про що писав і святий апостол Іоанн Богослов у своєму Одкровенні.
Оскільки ці часи вже явно до нас наближаються, не варто чекати на якусь ремісію, духовний світанок чи хоча б перепочинок. Для цього нам було дано попередні тридцять років, які кожен із нас використовував по-своєму.
Тепер залишається час остаточного вибору та визначення, з ким ми все-таки вирішимо залишитися – з Христом чи зі світом.
Потрібно розуміти, що до останнього варіанту нас схилятимуть не лише скорботні обставини життя та відверто сатанинські сили, а й те церковне духовенство, яке давно вже віддає кесареві не лише кесареве, а й Боже.
Протоієрей Ігор Рябко
