Християнин у сучасному світі
«Отож, коли ви воскресли з Христом, то шукайте того, що вгорі, де сидить Христос праворуч Бога. Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі»1(Кол. 3:1-2).
Саме в цих словах Священного Писання згадується про народження християнина — Таїнство Хрещення, в якому людина «вмирає» для свого минулого безбожного життя і співвоскресає з Христом в Хрещенні в ім’я Святої Трійці. З цього моменту вектор її нового життя спрямований до Неба, до нового життя з Богом.
«Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі», — підкреслює апостол Павел.
Тобто піклуйтеся про вічне, а не про тимчасове: «Коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне» 2(2Кор. 4:18).
Господь направив це послання через апостола, знавши, що його отримають християни і через сто, і тисячу років; і сьогодні, в сучасному світі, отримаємо ми з вами.
Змінюється світ, змінюємося ми, люди, і тому християнинові, за словом святителя Ігнатія (Брянчанінова), так необхідно розуміти дух часу, в який йому довелося жити. Не для того, щоб слідувати йому, а для того, щоб від нього ухилитися, зберегти себе від його лукавства, від того, що в ньому противно Христу та християнству.
…необхідно розуміти дух часу, …не для того, щоб слідувати йому, а для того, щоб від нього ухилитися, зберегти себе від його лукавства, від того, що в ньому противно Христу та християнству.
Згідно з книгою Діянь святих апостолів, учні Христа були названі християнами, так і сьогодні ми можемо вважати християнином того, хто слідує за Іісусом. <…>
Відповідь на питання, що значить бути християнином сьогодні, дана дві тисячі років тому.
Апостол Павел в Посланні до Євреїв говорить: «Іісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий»3(Євр. 13:8). Значить, і вимоги до нас ті ж самі, що й у апостольські часи, і в наступні століття.
Старець Паїсій Святогорець, що подвизався на Афоні в другій половині XX сторіччя, попереджав: «Православно думати легко, але для того, щоб православно жити, необхідна праця».
«Православно думати легко, але для того, щоб православно жити, необхідна праця».
У сучасному світі, на жаль, ми бачимо, що докладати навіть якихось незначних зусиль до духовного життя практично ніхто не бажає. Наша дійсність показує: ми звикли до споживацького ставлення. Прийшов, побачив, купив — нам хочеться, щоб і в духовному житті було так, щоб ми отримували те, що просимо, якомога швидше та простіше. Тому головне в житті сучасного християнина — подолати полегшене, споживацьке ставлення до віри, повернути поняття про духовну працю.
...головне в житті сучасного християнина — подолати полегшене, споживацьке ставлення до віри, повернути поняття про духовну працю.
Одне з головних завдань християнина можна позначити так — змушувати себе бути християнином. Примушувати — робити над собою зусилля, які стануть кроками на шляху до спасіння.
Звичайно, перше — читання Писання, відвідування храму, участь в Таїнствах, читання духовної літератури, спілкування з людьми більш досвідченими в житті Церкви.
Важливо — «відділення» себе від тих людей, які тягнуть нас вниз, до наших гріхів, тому що ми повинні убезпечити свою віру та правильне християнське життя. Хоч нам це і не вдається до кінця. При цьому ми зобов’язані нікого не засуджувати, щоб самим не отримати осудження в майбутньому віці.
Тобто християнин повинен вибудовувати своє життя так, щоб не відходити від заповідей Господніх, від Церкви, від того способу життя, який йому сподобався по-справжньому, тому що людині, яка прийшла до Христа, добре з Богом, і вона радіє цьому.
…християнин повинен вибудовувати своє життя так, щоб не відходити від заповідей Господніх, від Церкви.
Кожна людина живе для радості, й саме християнство може дати їй цю Радість, і якщо людина вже знайшла свій шлях, то вона повинна його триматися, звичайно, не без спокус.
Часто доводиться чути, що вірянин, що живе за заповідями, — біла ворона.
Але, по-перше, людина, у якої дійсно є віра, не відчуває себе самотньою ніколи — вона з Богом.
По-друге, люди, які цю людину відштовхують, — вони до неї ж і прийдуть за розрадою та порадою, коли у них щось трапиться, коли їм буде погано. І це теж наш обов`язок — зуміти такій людині допомогти.
Також важливо для кожного християнина впевнено йти до своєї мети, ніколи не збиватися з правильного вектора, поставленого при прийнятті Хрещення, — шляху до спасіння.
«Почну читати молитовне правило з понеділка», «почну дотримуватися посту щосереди та щоп’ятниці з наступного місяця», — такі обіцянки більше нагадують принцип новомодних дієт, але ніяк не жертву.
Звичайно, кожен із нас оступається, в силу духовної немочі впадає в гріх зневіри, піддається лінощам. Але сила християнина саме в тому, що він може почати все заново: з новим днем, службою або постом стати краще, маленькими кроками йти до своєї мети, падати й знову підніматися.
…сила християнина саме в тому, що він може почати все заново: з новим днем, службою або постом стати краще, маленькими кроками йти до своєї мети, падати й знову підніматися.
Бути християнином в сучасному світі — плисти проти течії ідеологій духу часу, яким незручний християнський духовно-моральний спосіб життя, що суперечить аморальному способу життя, який пропагується та вливається в суспільство.
Християни не повинні соромитися свого становища та способу життя, тому що пам’ятають слова Христа: «Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цьому перелюбному та грішному, того посоромиться також Син Людський, як прийде в славі Свого Отця з Анголами святими»4(Мк. 8:38).
Ієродиякон Павло (Музичук)
Печерський Благовісник #1/2019
