День пам’яті мучеників Кікілії, Валеріана, Тивуртія та Максима Римських

22 листопада/5 грудня Православна Церква вшановує пам’ять мучениці Кікілії та з нею мучеників Валеріана, Тивуртія та Максима.

Свята Кікілія походила з Риму. В юності вона увірувала в Істинного Бога та прийняла Святе Хрещення, в той же час вирішила жити непорочно до кінця своїх днів.

Однак батьки дівиці, багаті й поважні люди, вирішили видати її заміж за благородного язичника Валеріана.

Кікілія ж гаряче молила Христа про збереження її цноти. 
Зрештою настав день шлюбу. Після бенкету дівчина залишилася зі своїм женихом наодинці. Вона сказала чоловікові, що її охороняє Ангел, який вб’є його, якщо він доторкнеться до неї.

Валеріан злякався та попросив Кікілію показати Ангела.

Проте вона відповіла, що він не побачить Ангела, допоки буде язичником, і направила його до єпископа Урвана, що переховувався від гонителів християн.

Коли юнак прийшов до єпископа, той почав молитися за нього.

У цей час з’явився старець у білому вбранні з книгою у руці. Він сказав Валеріану прочитати, що написано в книзі.

І Валеріан прочитав такі слова: «Єдиний Господь, єдина віра, єдине Хрещення…»

Після того старець запитав у юнака, чи він вірить, що ті слова істинні.

Валеріан відповів, що вірує, і старець зник. Тоді єпископ Урван навчив юнака істинної віри, і він прийняв Святе Хрещення.

Коли Валеріан повернувся до Кікілії, то побачив Ангела.

Небесний Вісник увінчав голови непорочних юнака та дівчини вінцями з червоних троянд та білих лілей, від яких поширювалися дивні пахощі.

Потім Ангел сказав Валеріану, що він може попросити в Господа те, чого бажає.

Юнак попросив Бога врятувати його брата Тивуртія від погибелі та навернути до істинної віри.

Ангел відповів Валеріану, що Богу вгодне його прохання й що він разом із братом здійснить мученицький подвиг.

Згодом до Валеріана та Кікілії прийшов Тивуртій. Від дивних пахощів він відчув насолоду й запитав, звідки вони.

Тоді Валеріан розповів брату про з’явлення Ангела та небесні вінці, а свята Кікілія навчила його істин християнської віри.

Невдовзі Тивуртій прийняв Святе Хрещення від того ж єпископа Урвана й удостоївся побачити Ангелів.

Після того святі брати отримали від Бога дар зцілювати недуги. Крім того вони роздавали своє майно нужденним, викупляли полонених, хоронили тіла Христових мучеників.

Невдовзі про Валеріана й Тивуртія донесли начальнику міста Алмаху, який наказав привести братів.

Він довго розмовляв зі святими, а потім за їхню відмову вклонитися язичницьким богам наказав нещадно бити Валеріана палицями.

У цей час один із вельмож підійшов до градоначальника й порадив йому швидше умертвити братів, допоки їхнє багатство християни не роздали бідним.

Тоді Алмах наказав вести Валеріана й Тивуртія на місце, що називалося Паг. Шлях туди проходив повз капище Юпітера, де мученики повинні були принести жертву язичницькому богу. У разі ж непокори їх мали умертвити.

Для нагляду за стратою Валеріана й Тивуртія Алмах відправив свого постільника Максима.
Дорогою Максим від жалю до прекрасних і благородних юнаків заплакав, а потім запитав у них, чому вони так спішать на смерть, як на бенкет.

Тоді святі розповіли йому про життя вічне. Максим сказав, що теж би відрікся від тимчасового життя, якщо б переконався, що удостоїться вічного.

Почувши те, Валеріан і Тивуртій сказали йому, що він побачить славу вічного життя, яку дасть їм Бог після мученицької кончини, якщо пообіцяє навернутися до істинної віри.

Після того постільник увів мучеників у свій дім. Туди прибула й Кікілія з кліриками.

Святі наставили Максима, його близьких і багатьох із варти на шлях істини, і вони всі прийняли Святе Хрещення.

Наступного ранку Валеріана й Тивуртія знову повели до місця страти. Біля капища Юпітера жерці почали змушувати їх принести жертву язичницькому богу.

За відмову вклонитися ідолу братів усікли мечем.

Одразу після страти Максим побачив, як Ангели взяли душі святих і понесли їх на Небеса. Про те він почав безстрашно розповідати іншим, чим привів багатьох язичників до Христа.

Коли начальник довідався, що Максим став християнином, то наказав бити його лозинами. Під час того катування святий помер.

Діва Кікілія забрала його тіло та поховала разом із тілами Валеріана й Тивуртія.

Звершивши беззаконня, Алмах захотів привласнити майно святих братів, але Кікілія вже все роздала бідним.

Коли слуги воєначальника прийшли схопити її, вона сказала, що бажає померти за Христа й отримати життя вічне.

У той час у домі святої зібралося багато людей, і вона наставила їх на шлях істинної віри. Тоді близько 400 осіб прийняли Святе Хрещення.

Коли свята постала перед градоначальником, то сповідала віру во Христа й відмовилася від жертвоприношення.

За те Алмах наказав заморити її жаром у бані в її ж власному будинку. Те катування Кікілія терпіла три дні, але завдяки силі Божої благодаті не померла.

Тоді мучитель наказав усікти її мечем.

Кат прийшов до святої та тричі вдарив її по шиї, однак не відсік їй голову. З тяжкою раною Кікілія прожила ще три дні, після чого відійшла до Господа.

Слава Богу вовіки. Амінь.