День пам’яті святителя Григорія Акрагантійського

23 листопада/6 грудня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Григорія Акрагантійського, єпископа.

Святий Григорій народився в поселенні Преторія поблизу міста Акраганта на острові Сицилія в багатого благочестивого подружжя Харитона й Феодотії.

Його батьки вирізнялися доброчесністю та благодіяннями бідним.

Хрещеним батьком Святого став Акрагантійський єпископ Патаміон. На 8-му році життя Григорія віддали на навчання досвідченому вчителю Даміану. За два роки отрок навчився грамоти та церковного співу.

У 11 років отрока доручили архідиякону Донату, який наставляв його в духовних подвигах і доброчесному житті. Григорій проводив час у молитві, читанні Святого Письма та житій Святих отців, подвижницьке життя яких бажав наслідувати.

Коли святому виповнилося 22 роки, він вирішив вирушити на поклоніння в Єрусалим і ревно просив Господа влаштувати його подорож.

Однієї ночі він почув голос, який кликав його на ім’я, як колись Пророка Самуїла. Григорій подумав, що архідиякон кличе його, й двічі приходив до нього.

Архідиякон зрозумів, що юнака кличе Господь, і зі страхом навчив його, як Господу відповідати.

Почувши голос втретє, Григорій озвався, і Ангел Господній повелів йому йти на морський берег, де будуть люди, які візьмуть його з собою на Святу Землю.

Вранці подвижник пішов на берег моря й сів на корабель, що плив у Карфаген.

У Карфагені в церкві на честь мученика Іуліана Григорія знайшли троє монахів, що прибули з Риму. Один із них звернувся до нього на ім’я й сказав, що їх послав Господь, щоб провести його до Святих місць, куди вони й самі прямують.

Згодом монахи, старшим із яких був авва Марк, привели Григорія до Єрусалимського патріарха Макарія (563–574), який також отримав одкровення щодо подвижника.

Григорій залишився біля патріарха, а його супутники вирушили у зворотну путь. На шляху назад вони відвідали Акрагант, де розповіли про Григорія його батькам і єпископу Патаміону.

В Єрусалимі Григорій отримав сан диякона. З благословення патріарха він прийшов на Єлеонську гору, на якій жили подвижники, і був там цілий рік.

Потім Святий вирушив у внутрішню пустелю, де чотири роки навчався духовної мудрості у великого старця.

Після того він побував в Єрусалимі, Антіохії та Константинополі, де подвизався в монастирі Сергія та Вакха.

Вражений подвигами Григорія, ігумен монастиря розповів про нього патріарху Євтихію. Патріарх поспілкувався зі Святим, переконався в його мудрості та прославив Господа.

Коли в Акраганті потрібно було обрати нового єпископа, серед його мешканців виник розбрат. Для вирішення суперечки жителі Акраганта вирушили в Рим до папи.

За божественним одкровенням папа поставив на Акрагантійську святительську кафедру святого Григорія.

На шляху в Акрагант у сицилійському місті Панормії (нині Палермо) угодник Божий зцілив прокаженого монаха. У монастирі, що розташовувався в передмісті Акраганта, отримав зцілення глухонімий монах. У місті чудеса примножилися, й була в народі велика радість. Серед інших чудесно зцілилася й розслаблена дочка пресвітера Савіна.

Через деякий час проти Святителя повстали колишні претенденти на єпископський престол: пресвітери Савін і Кріскент. Вони прагнули поставити єпископом єретика Єлевсія, якого позбавили священного сану, тому й почали зводити наклепи на Святого.

Наклепники називали Григорія волхвом і приписували чудеса чаклунству. Вони підкупили розпусну жінку Євдокію, ввели її в дім Святителя, допоки той перебував у храмі, і вивели назовні, коли оточений народом Святий підійшов до свого дому. Зловмисники звинуватили єпископа в блуді, що й підтвердила Євдокія. Після того угодника Божого ув’язнили.

Люди, які любили Святителя, зібралися біля в’язниці. Опівночі в’язницю осяяло яскраве світло, з’явився Ангел Господній, звільнив Григорія від кайданів і зміцнив його своїми словами. Тоді ж двері в’язниці відчинилися самі собою.

Через те диво віряни ще більше переконалися в невинності свого єпископа та захотіли вбити Савіна та Кріскента. Однак Святитель відмовив їх і переконав чекати суду.

Щоб судити Святого, в Акрагант прибув екзарх папи. Наклепниця повторила на суді свої слова й одразу стала біснуватою. Вона валялася по землі та страшенно кричала.

Прихильники єпископа визнали це карою Божою, а вороги сказали, що Григорій зачаклував нещасну.

Підкуплений екзарх хотів засудити угодника Божого, але зі страху перед народом послав його до папи, а сам утік із Акраганта.

Обурений натовп підпалив будинки пресвітерів Савіна й Кріскента та хотів вчинити над наклепниками розправу, але батько Григорія Харитон не дозволив того зробити.

Ворогам Святителя вдалося звести на єпископський престол Єлевсія.

Розгніваний посланнями наклепників, папа не прийняв Григорія, а наказав ув’язнити його закутим у темниці. Окремо ув’язнили диякона Платоніка, що супроводжував Святого.

Вночі ув’язненого осяяло світло, й двоє мужів, що з’явилися в образі Апостолів, звільнили його від пут. Вони ж привели до Григорія й Платоніка.

Невдовзі молитвою угодника Божого звільнився від нечистого духа син тюремника. Після того зцілилася скорчена дівиця. До Святого стали приносити хворих, і він зцілював їх своїми молитвами.

Минуло багато часу, коли папа згадав про Григорія. Він покликав до себе згаданого авву Марка, й Марк, який був переконаний у невинності Святого, порадив папі зібрати для суду Собор західних та східних єпископів.

Коли імператор і Константинопольський патріарх дізналися про те, що сталося з Григорієм, то не повірили наклепам, і швидко послали в Рим іменитих мужів: сановника Маркіана, трьох єпископів і хартофілакса (зберігача паперів, до обов’язків якого входив суд у церковних справах).

Дорогою Маркіан тяжко захворів і ледве доїхав до Риму. Хворий наблизився до смерті, й раби ридали за ним.

Це почула жінка, дочку якої зцілив Святий, і порадила рабам віднести їхнього господаря до єпископа Григорія.

Сановника, що перебував у нестямі, віднесли в темницю, і угодник Божий зцілив його.

Вранці супутники знайшли Маркіана здоровим у темниці поряд зі Святим, який понад два роки вже був у темниці.

Вони хотіли вивести Григорія на волю, але той не погодився виходити до рішення суду.

На Собор зібралося разом із папою 154 єпископи, 110 обвинувачів і безліч жителів Риму.

На вимогу єпископів, що прибули зі сходу, привели жінку, яка обмовила Святителя. Однак, будучи біснуватою та безумною, вона свідчити не могла.

Святитель помолився Богу й звільнив її від нечистого духа.

Тоді наклепниця розповіла, що її підкупили для того, щоб вона оббрехала Святого. Наклепників, крім Євдокії, яка вже була покарана Господом, хотіли жорстоко покарати, але Григорій попросив їх помилувати.

У той час сталася буря, і всіх вкрила темрява. Охоплені жахом люди почали молитися Богу. Буря минула, й всі побачили, що обличчя ворогів Святителя почорніли, а в Савіна та Кріскента ще й губи відтягнулися вниз, через що вони не могли звести їх докупи та говорити.

Собор постановив, щоб наклепники та їхні нащадки були рабами єпископа Григорія і його наступників і щоб ніхто з них не мав права прийняти священний сан і не був церковнослужителем.

Єретика Євсевія засудили до заслання. Євдокія випросила, щоб її віддали в монастир, прийняла чернечий постриг і решту життя провела в покаянні.

Єпископ Григорій відвідав Константинополь, а потім повернувся в Акрагант на святительську кафедру.

Він написав багато повчальних слів, звершив багато чудес і відійшов до Господа в глибокій старості (наприкінці VI або на початку VII ст.).

Слава Богу вовіки. Амінь.