Поради афонських старців батькам щодо виховання дітей
«Якщо не навернетесь, і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне»1(Мф.18: 3).
Кожен християнин повинен бути подібний до дитини у своїй вірі, чистоті серця та щирій любові. Діти – це майбутнє Церкви. Тому на дорослих лежить велика відповідальність – правильне виховання своїх дітей.
______________________________________________________________________________
«Треба навчати дитину догоджати Богу, своїм життям Бога радувати, так само, як дитина намагається батьків своїх радувати». (Преподобний Силуан Афонський).
«Коли ваші діти ще малі, ви повинні допомогти їм зрозуміти, що таке добро. А це і є глибокий сенс життя». (Преподобний Паїсій Святогорець).
«Ось, дивися, щасливе сімейне подружжя виховує дітей: як у клопотах і метушні зістаряться батьки, так само в працях і скорботах підуть у минуле їхні діти. Але якщо все це освячено присутністю Божою, то як батьки, так і діти знайдуть відраду та втіху в Господі й після смерті сподобляться життя вічного». (Преподобний Никодим Святогорець).
«Станьте святими, і у вас виростуть добрі діти. Існує лише один спосіб уникнути труднощів під час виховання дітей – святість». (Афонський старець Порфирій Кавсокалівіт).
«Коли мати скромна та розумна, має всяку чесноту, вона неодмінно й чоловіка зможе привести до своєї любові. А коли його придбає, він із великою готовністю допомагатиме їй виховувати дітей, і від Бога отримає допомогу. Якщо чоловік допомагає в цій добрій справі виховання дитячих душ, все в сім`ї піде добре й нічого неприємного не станеться, тому що господарі його благочестиві». (Старець Йосип Ісіхаст).
«Якщо немає батьків, які були б гідним прикладом для дітей, то як наслідок сьогодні ми не можемо знайти людей, які виявилися б корисними для Церкви, для миру, для держави…
Це помилка, яка вкоренилася у суспільстві. Говоримо, що ми вже дорослі та можемо подивитися, спробувати. Але для дітей це абсолютно не підходить. Те, що не підходить для дітей, не підходить і для дорослих. Мені шкода батьків, які нашими сьогоднішніми засобами намагаються виростити дітей. Прототипом маємо бути ми. Діти мають бути копією нас, калькою. А діти, як мовиться в Святому Письмі, «се син його матері». (Архімандрит Григорій, ігумен афонського монастиря Дохіар).
«Мета християнського виховання – привести дитину до Христа, зробити з нього християнина, щоб коли вона прийде в розум, то сама себе сповідувала як християнина, розуміла, що таке життя – правильне, повноцінне. В основі життя має бути дух; дух живить душу, а душа преображає тіло». (Преподобний Силуан Афонський).
«Виховання дитини починається з його зачаття». (Афонський старець Порфирій Кавсокаливіт).
«Більшість людей, які живуть у світі, вважають, що дитина народжується здоровою, нормальною істотою.
З точки зору Православ’я, людина народжується з пошкодженою природою, з печаткою первородного гріха. І перш ніж її виховувати, розвивати, необхідно спочатку зцілити та виправити. Якщо це не відбувається, ми розвиваємо спотворену людську природу.
Правильне розуміння людини виходить із того, що в неї має бути виправлена людська природа, а це відбувається в таїнстві Хрещення, в таїнстві Благодатного відвідування, коли саме духовний початок здобуває першість у житті.
Головне, ми повинні пам’ятати, що все хороше в людині – від Бога, тому виховати – привести дитину до Бога – і є основним обов’язком батьків». (Преподобний Силуан Афонський).
“Наш особистий приклад – головне, що може допомогти у вихованні наших дітей. Ми повинні бути прикладами та зразками, на які спиратимуться наші діти». (Архімандрит Григорій, ігумен афонського монастиря Дохіар).
«Часто ми плутаємо, коли вважаємо, що виховувати це впливати. А виховувати – це плекати і душу, і плоть, і дух. Дух живить душу, душа преображає тіло.
Коли ми забуваємо про дух, дбаємо тільки про тіло й душу, тоді виховання зводиться до зростання та розвитку, особливо коли справа стосується дитини: ми вважаємо, що вона має вирости здоровою і розвиненою. А вона має бути ще духовною». (Преподобний Силуан Афонський).
«Здається, що стати добрим дуже важко, але насправді це легко, якщо з дитинства покладено добрий початок. І тоді, коли ти дорослішаєш, тобі не важко, бо добро вже всередині тебе, ти живеш ним. Воно – твоє надбання, яке ти збережеш, якщо будеш уважним, на все своє життя…». (Афонський старець Порфирій Кавсокалівіт).
«Коли Ви страждаєте від безчинств дитини та давите на неї, результатів не буде, бо дитина схвильована тілом і нападами лукавого, якому платить данину. Можливо, все минеться. Не засмучуйтесь, все налагодиться пізніше». (Преподобний Паїсій Святогорець).
«Якщо відбуваються постійні конфлікти, сварки – діти підуть звідти, вони шукатимуть собі гніздо десь у іншому місці. Людина від найменшого до найстарішого завжди шукає теплі обійми.
Не повинно бути ні шуму, ні протиріч, ні сварок – усе це стрясає сім’ю від її заснування. Дитина змушена бігати туди й сюди, щоб знайти десь тепло. Після цього вже приходить до Церкви, до держави, щоб навчити потрібному, але найпершими повинні дати їй необхідне її матір та отець». (Архімандрит Григорій, ігумен афонського монастиря Дохіар).
«Не говори багато дітям про Бога, краще говори багато Богу про дітей, тобто молися». (Старець Єфрем Ватопедський).
