Повчальні вірші для дітей

СЛІДИ НА ПІСКУ

Жив  на світі чоловік –
Знав і радощі, і горе.
Він за свій недовгий вік
Мав страждань – неначе море…

Втрат багато переніс,
І журбу, і біль розлуки.
Він пролив багато сліз,
Пережив сердечні муки.

А коли помер – тоді
В небеса прийшов до Бога,
Озирнувся з висоти
на життя свого дорогу.

Що це?  – бачить він сліди –
Ось – його, і Божі – поряд!
Та чому зникав кудись
Божий слід в хвилини горя?!

В Бога сумно запитав:
– У  часи страждання злого
Ти чому мене кидав,
Залишаючи одного?…

Бог промовив:
– У пісках
це Мої сліди самотні:
Ніс тебе Я на руках
У найтяжчі дні скорботні!..

Ольга Казьміна

ДИВНА ХВОРОБА

Чи не хворий наш Дениско? –
Не виходить він у двір,
І погіршилися різко
В нього пам’ять, слух і зір.

Попрохала мама: Сину,

Треба винести сміття!
Обіцяв: «Через хвилину!» —
Та поринув в забуття…

Не почув, як баба з дідом
Приїжджали із села,
Не помітив тітку Ліду,
Що в гостях у них була…

Ще забув Денис про брата, —
Той затятий футболіст,
На фінал чемпіонату
Не прийшов чомусь Денис…

На сестричку Ангеліну
Він уваги не звернув,
Як вона на піаніно
Вперше грала – не почув!

Про уроки і про друга —
Забуває  все умить..
А про кицьку і папугу
Просто годі й говорить!

Що з Денисом –  невідомо…
Та відкрию вам секрет:
У квартиру тиждень тому
Підключили… Інтернет!

Тож даремно не гукайте:
«Гей, Денисе, відгукнись!»
Напишіть йому в «Контакті» –
Може, він і відповість!

Ольга Казьміна

ТЯЖКО?

-Тату, не хочу до школи ходити!
Тяжко мені на уроках сидіти.
Тяжко складати із літер слова,
Та додавати 12 і 2.

Краще я вдома сидітиму тихо,
В цьому не буде ніякого лиха!
В ігри комп’ютерні  гратиму я,
І розумнішати буду щодня!

-Школа — це ще не великий тягар.
Тяжко, мій сину, не знати буквар.
Тяжко не вміти читати й писати,
Тяжко, коли не навчивсь рахувати.

Тяжко, коли не знаходиш роботи,
Тяжко, коли ти не відаєш – хто ти,
Тяжко, коли  над тобою – борги,
І  на столі – не твої пироги…

Поки сьогодні ти маєш, де спати,
Поки є мама, і поки є тато,
Поки тебе називають «дитина»,
Вчись цінувати навчання хвилини.

Це надбання, що тебе загартують,
І на дорослі шляхи підготують.
Тож не лінуйся, і школу не лай.
Труднощі всі переможно долай!

Ольга Казьміна

ВИСТУПАЙЧЕНКО

Плаче Настя, плаче мила-
Бабця їй не догодила.
Зі самісінького ранку
Має Настя забаганку:

“Плакати не перестану,
Кашку не люблю вівсяну!
Хочу чаю не з малинки,
А з чорниці, чи ожинки!

Хочу яблучко, не грушку,
Хочу з маком ще пампушку!”
І цілісінький так ранок-
Море, море забаганок!

Аж розсердилась бабуся:
“Вередлива в нас Настуся!
Неможливо їй вгодити,
Треба внучку замінити.

Діду, ми до магазину
Віддамо назад дитину!
Іншу дівчинку маленьку
Візьмемо собі – чемненьку!”

Настя, як слова ті вчула –
Примхи вмить свої забула.
Втерла сльози, чемно сіла –
-Все одразу зрозуміла!

Просить щиро: “Пробачайте!”,
“Буду чемна! Не міняйте!”

Наталія Паснак

ЛІНЬ

Що робити?
Наче тінь,
приросла до мене
лінь!

Я хотів уроки вчити —
адже в мене
стільки справ!
А вона шепоче:
— Вітю,
взяв би краще —
та поспав…

Суперечок не терплю!
Що поробиш?
Ліг — та сплю…

Вранці —
протираю очі:
ех, зарядочку б зробить!
Раптом чую —
лінь шепоче:
— Та навіщо це
тобі?!

Як тут
виберешся з ліжка?
Що зробив я?
Знову влігся…

Ну а вчора…
Ну а вчора —
навіть
соромно згадать! —
жовтенятські класні
збори довелося прогулять.

Ні, я спершу
йшов туди
радісно й охоче.
Раптом чую:
— Не ходи-и-и…—
клята лінь шепоче!

Як боротись —
невідомо.
Здався я,
пішов додому…

Став сумним я
і товстим —
тільки й справ,
що сплю чи їм,
не життя — а горе!

Навіть з хлопців
хтось гукне
у футбол пограть мене—
лінь одразу ж поруч!
І від ранку та й до ночі
щось шепоче
та шепоче…

Ех, коли б не вуха —
хто б її
послухав!

Анатолій Костецький

МАЛЕНЬКИЙ АНГЕЛ

Задумавсь малесенький Ангел,
Як книжку життєву гортав:
’’Я стільки для людства відзначив!
Я стільки для людства віддав!?

Та хочеться вірити в краще
Й надіятися на те,
Що віра у людство не згасне
Й добром на землі проросте!”

Сумним став малесенький Ангел,
Щокою пустилась сльоза:
”Ось знову когось я утратив,
А зараз почнеться життя!”

Вслухався малесенький Ангел…
Книжки свої він гортав –
Одні закривав й тихо плакав,
А, потім, новесенькі брав.

Можливо, отам на полиці,
Є книжка і Ваша й моя!?
Дай Боже, щоб Ангел на крильцях,
Відзначив нам краще життя…

Дай Боже, щоб гірко не плакав,
Від розпачу й злісних людей!
Й з усмішкою завжди балакав
До новоприбулих дітей.

Щоб світ став на благо сильнішим!
Щоб мірялось все по добрі.
І, може, нам Ангел напише
Яскравіше щось по житті!?

І поки сторінки гортає
із книжки – вирує життя…
А щойно її закриває –
то зразу і гасне свіча.

Все має кінець і початок,
Та хай же усі ці книжки,
Нестимуть від щастя відбиток
На довгі життєві роки.

Юлія Кіщук

ДРУГ

Твій друг
тобі віддасть усе:
і свій квиток на карусель,
і цвях, і ґудзик, і літак,

та не за щось —
а просто так.

І збільшувальне скельце,
найкраще у дворі,
твій друг
зі щирим серцем
тобі віддасть — бери!

І ти нічого не жалій —
ніколи і нітрохи!
І навіть
м’яч футбольний свій
віддай, як друг попросить.

І посміхнеться друг тобі —
аж схочеться співати.
І ти подумаєш тоді:
«Як-гарно — дарувати!..»

Анатолій Костецький