Святі й піст

У святі дні Різдвяного посту збадьоримо себе прикладами та повчаннями святих нашої Церкви, щоб з радістю, не соромлячись, зустріти свято Різдва Господа й Спасителя нашого Іісуса Христа.

• Піст видається похмурим, поки не вступиш у терені його: але почни, — і побачиш, що це світло після ночі, свобода після кайданів, пільга після тяжкого життя… (Святитель Феофан Затворник)

• Малим задовольняється людина вихована, й тому вона не страждає на задуху на своєму ложі. Здоровий сон буває при помірності шлунка: рано встав, і душа його з ним. (Книга Премудрості Ісуса, сина Сираха 31:21-22).

• Не перенасичуйся всякою солодкістю та не кидайся на різні наїдки, бо від багатоядіння буває хвороба, і пересичення доводить до холери; від пересичення багато хто помер, а поміркований додасть собі життя. (Сірах 37:32-34).

• Опис перших християн Димитрий Ростовский “Апостол и Евангелист Марк”.

Вони (тобто християни) залишають будь-яку турботу про тимчасові багатства та не дбають про свої маєтки, не рахують нічого на землі своїм, для себе дорогим. Деякі з них, залишають будь-яке піклування про житейське, йдуть із міст і оселяються в відокремлених місцях і садах, там уникають перебування з людьми, незгодними з ними в житті, щоб не мати від них перешкод у чесноті. Помірність і умерщвління плоті вони вважають основою, на якій тільки одній може творитися добре життя. Жоден із них раніше настання вечора не їсть і не п’є, а деякі не приступають до їжі до четвертого дня. Інші ж досвідчені в тлумаченні та розумінні Божественного Писання, будучи сповнені жадобою знання та живлячись духовною їжею богомислення, проводячи час у вивченні Писання, забувають про тілесну їжу до шостого дня. Вина аж ніяк ніхто з них не п’є, і всі вони не їдять м’яса, додають до хліба з водою лише сіль та ісоп. Серед них живуть і жінки, які виховали себе в доброчесному житті та призвичаїлися до нього настільки, що залишаються дівами до старості. Але дівоцтво вони зберігають не з примусу, а з вільної волі, збудившись ревнощами та любов’ю до мудрості, що змушує їх відмовлятися від тілесних насолод і прагнути придбання не смертних, а безсмертних породжень, які може народжувати з себе тільки душа, яка любить і прагне.

• Блаженна Синклітикія настільки любила стриманість, що не вважала жодну іншу чесноту рівною посту, який, як вона вважала, є основою та зберігачем усіх чеснот.

Їжу вона куштувала в строго встановлений час і, якщо з якоїсь причини доводилося відступати від правила, вона страждала всією душею, блідла й хворіла, тобто відчувала протилежне тому, що відчувають нестримники.

Оскільки її душа не насолоджувалась невчасним прийомом їжі – тіло й не зміцнювалося, а марніло.

Адже ті, хто їсть із пристрастю, мають огрядні й повні тіла, а ті, хто їсть без апетиту, мають схудлі й худі тіла. Вірність цих слів підтверджують хворі, які, коли споживають без апетиту, мають тіла виснажені та слабкі.

Блаженна Синклітикія охоче виснажувала своє тіло, і її душа була міцною, за словами апостола: “якщо зовнішня наша людина й тліє, то внутрішня з дня на день оновлюється (2 Кор. 4, 16). Свою помірність і труди блаженна втаємничувала. (Святитель Афанасій Великий)

• “Чому багато хто не дотримується посту, питаєте Ви. Бо не знають плодів посту. Органи охорони здоров’я нашої країни повинні рекомендувати дотримання посту в один голос із Церквою, тому що піст приносить чудові плоди, й не лише духовні, а й тілесні. На доказ цього можна навести безліч прикладів, але я затримаюся на одному з останніх.

Ось що пише одна вдова з Бечея: “Я почала постити торік на Трійцю. Так я вирішила: якщо вже ходжу до церкви та молюся Богу, то треба й постити. Поки був живий чоловік, ми не знали посту та часто хворіли. Ніколи не було такого, щоб були здорові обидва: то один у ліжку, то інший.

Так і прожили все життя. Я завжди була роздратована, найменша дрібниця призводила до гніву. Мене мучили страхи. Я боялася всього, навіть власних думок та передчуттів.

З того часу, як почала постити (ось уже рік пройшов від того дня Трійці), я спокійна, в душі радість і в тілі легкість. Ні на що не ображаюся, ні на кого не гніваюся. А в душі моїй звучать церковні піснеспіви та молитви. Сни стали світлі та добрі.

Зараз я живу у своєї багатої подруги, але відчуваю, що весь світ належить мені. Я зовсім здорова, хоч стара, нічого не боюся, навіть смерті. У мене лише одне невгамовне бажання – бажання тиші, посту та молитви: у них я знаходжу повноту щастя”¹http://www.pravbeseda.ru/library/index.php?page=book&id=907.

Так про себе пише стариця з Бечея. І своїм досвідом вона підтверджує нам євангельське вчення та багатовіковий досвід Церкви.

• Палестинского Патерика: Крепко возлюбимо піст. Піст, молитва і милостиня складають найбезпечнішу огорожу та позбавляють людину смерті.

Як через скуштування від забороненого дерева вигнаний Адам із раю, так через піст і послух той, хто побажає, знову входить до раю. Цією чеснотою прикрась тіло своє, діво, і сподобаєшся Небесному Нареченому. Бо прив’язані до світу, щоб сподобатися нареченим своїм, удобрюють тіла свої мазями запашними та прикрашають одежею багатоцінною й золотом. А Христос нічого не вимагає від тебе. Йому потрібне чисте серце й непорочне тіло, хоч би воно було синє від посту. Якщо хтось прийде і скаже тобі: «Не постися багато, інакше захворієш», – не вір таким і не слухай їх, бо це ворог навіює їм такі поради.

Згадай, що говорить Писання. Коли трьох юнаків та Даниїла полонив Навуходоносор, цар Вавилонський, та інших юнаків із ними, то цар наказав їм їсти від трапези своєї та пити від вина свого. Проте Даниїл і три юнаки ті не захотіли харчуватися від царської трапези і сказали євнуху, що стежив за ними: “Нехай дадуть нам від насіння земного, та їмо й воду та п’ємо”.

Євнух відповів їм: “Боюсь я пана мого царя, що заповідав про вашу їжу та ваше пиття, та коли побачить обличчя ваше змарнілим, ніж у однолітків-отроків ваших, що харчуються від царської трапези, то засудить мене”.

Вони сказали йому: “Випробуй отроків твоїх до десяти днів. Так він давав їм їсти насіння та пити воду. І поставив їх перед царем, і виявилися обличчя їх кращими, ніж у отроків, що їли від трапези царя. ²(див.: Дан. 1).

Бачиш, що робить піст! І ще: він лікує хвороби, висушує шкідливі соки тіла, виганяє демонів, відганяє злі помисли, розум робить світлим, серце чистим, тіло здоровим і перед Божим престолом поставляє людину.

Однак, щоб ти не подумала, що це говориться просто, маємо свідчення в Євангелії, промовлене Самим Спасителем. Запитали Його учні Його, кажучи: «Господи! покажи нам, як виганяються нечисті духи». І Господь сказав: цей рід не виженеться, тільки молитвою та постом³(пор.: Мк. 9,29).

Отже, кожен, хто бентежиться нечистим духом, якщо здогадається скористатися цими ліками, тобто постом, то нечистий дух, стиснутий тим, відразу відійде, боячись посту. Демони дуже насолоджуються бенкетами, пияцтвом і всяким тілесним задоволенням.

• Палестинского Патерика: Велика слава прихована в пості, великі справи звершуються через нього.

Піст є ангельське життя, і той, хто дотримується його, стоїть в ангельському чині.

Втім, не думай, дорогенька, що так просто — тільки тілесний піст є істинним пістом. Ні! Не той справно постить, хто утримується тільки від їжі, але те є постом, коли хтось при тому ще й віддаляється і від будь-якого діла злого.

Бо якщо хтось постить, а не стримує уст своїх від злих промов, глузувань і пересудів або від брехні, наклепу та наговорів на ближнього; то немає йому ніякої користі від посту, й він тим самим губить всю працю свою.

Також, раба Христова та всі, хто бажають спастися, коли поститеся, очистіть себе від усякого сріблолюбства, бо сріблолюбство є коренем усіх лих (пор.: 1 Тим. 6, 9-10). Далеко тікай від марнославства та гордості. Якщо помисл стане навіювати тобі, що ти вже стала великою та досягла успіху в чесноті, не вір йому: це ков ворога, який хоче тим вкинути тебе в марнославство. Отже, не приймай помислу, що хвалить тебе.

Якщо знову помисл навіюватиме: «Не працюй так багато, можеш і без того спастися»,— не слухай його, це ворог шукає навести на тебе лінощі чи нудьгу і тим самим відвернути тебе від доброго житія. Багато підступів від ворога буває рабам Божим. Часто він вселяє людям прийти і хвалити іншого в обличчя, щоб тим самим надмити його серце. Отже, не приймай похвал людських.

Якщо ж хто скаже тобі: «Блаженна ти»,— скажи йому: «Коли я вийду з тіла свого, тоді буду блаженна, якщо добре проведу життя своє, а тепер не вірю, щоб я була блаженна, бо ми, люди, мінливі, подібні до вітру».

Коли помисел почне вселяти тобі докорити тим, хто їдять, не слухай його, бо він від ворога. Вважай себе найгіршою, щоб у Царстві Небесному стати попереду багатьох і бути звеличеною від Бога.

Ворог вселятиме тобі й надмірне подвижництво, щоб зробити тіло твоє слабким і ні до чого не здалим. Тому твій піст повинен бути завжди в міру. Постися цілий рік, крім крайньої потреби. О дев’ятій годині дня, після молитов і пісень, їж хліб із овочами, приправленими оливою.

Але, діво, дивися, щоб ніхто не знав про твій подвиг, навіть із твоїх родичів. Що не робиш, роби таємно, і Отець твій Небесний, бачачи втаємничене, воздасть тобі явно (Мф. 6, 6). Тільки якщо знайдеш душу однодумну, яка трудиться для Бога, як і ти, такій відкрий свою таємницю. У цьому не буде марнославства, бо ти будеш говорити на спасіння душі.

• Святитель Димитрій Ростовський пише про преподобного Антонія Печерського: “І жив тут преподобний у безперестанній молитві, їв сухий хліб і задовольняв спрагу помірною кількістю води, та й то через день, іноді через два; а іноді він не їв нічого цілий тиждень, – перебував день і ніч у молитовному бдінні й старанно руками своїми копав велику печеру”.

• Святитель Димитрій Ростовський пише про боротьбу з плоттю святого Мойсея Муріна: “Спочатку його збурювали гріховними помислами біси блуду, вони розпалювали хіть його і тягли його до колишнього блудодійного життя, як він сам потім розповідав братам, кажучи так:

“Я зазнав таких великих неприємностей, борючись із пожаданнями плотськими, що ледве не порушив обітниці чернечої.

Вирушивши до авви Ісидора пресвітера, в скит, він розповів йому про свої страждання від хтивості тілесної. І сказав йому святий Ісидор:

“Не соромся, брате! Ти ще початківець (тобто тільки почав подвизатися), і тому й біси з жорстокістю нападають на тебе, вони думають знайти в тобі колишню вдачу. Для того, щоб відігнати їх раджу тобі дотримуватися повсякденного посту та помірності й не насичувати цілком утроби своєї.

Подібно до того, як пес, який звик гризти кістки, що викидаються м’ясоторгівцем, – не йде доти, доки місце торгівлі не закриється; але коли торгівля припинена й немає вже нікого, хто міг би кинути псові що-небудь для поїдання, тоді він, знудившись голодом, відходить від того місця. Так і біс розпусти знаходиться поблизу людини, що їсть до пересичення.

Однак, якщо ти постійно дотримуватимешся посту та стриманості, вбиватимеш члени свої земні й загороджуватимеш двері пересиченню, та не допускатимеш увійти в себе пересиченню, що розпалює гріховні пожадання, тоді біс, ніби знудившись від голоду, відійде від тебе зі смутком.

• Тому святі уникали міст і розмов із багатьма більше, ніж заразної хвороби, бо бачили, що життя з розпусними людьми веде до смерті. Тому вони нічого не брали з собою, залишали все своє майно та навіть не доглядали за ним. Тому Ілля залишив Юдею й мешкав на горі Кармель⁴(1 Цар. 18, 19), пустельній і повній звірів, де не було нічого з їжі, крім плодів дерев. Він їв ці плоди, задовольнявши потреби тіла.

Єлисей жив майже так само, запозичивши в учителя з іншими добрими звичками й любов до безлюдного життя. І Іоанн жив у пустелі Йордану, їв сарану та дикий мед, показавши багатьом, які насправді невеликі потреби тіла, й дорікав за пошуки насолод. (Прп. Ніл Постник)